+1 Київ
А якщо серйозно, це все досить сумно. І Україні, і Польщі особливо похвалитися нічим. Люди виїжджають із Польщі у пошуках роботи. Люди їдуть з України в пошуках роботи. Польща сидить на грошах ЄС. Україна сидить на грошах ЄС.
Обидві країни здобули незалежність безкровно, можливо, десь не до кінця відчули її цінність. І замість того, щоб дивитися в сьогодення і майбутнє, зарилися в минуле. Відчайдушно намагаючись сховати якусь його частину, не помічаючи, не бажаючи помічати, що водночас витягують на світ божий, можливо, набагато гіршу.
Я не можу пригадати жодного серйозного польсько-українського економічного проекту. Ні спільного літака, поїзда, запроектованого і запущеного в серію.
Гризня, дрібні й не дуже уколи – поведінка тих, хто один одному не дуже цікавий і ще менш приємний. І там, і там населенню згодовують муляж патріотизму, добротно приправлений брехнею та антисемітизмом.
Є спільне. Утрати поляків і українців у війні жахливі. Але кому це цікаво? Через дорогу живуть німці. Які винні в усьому, які перед усіма попросили вибачення, за все заплатили і зробили все, що змогли, аби загладити провину. Працюють. Утримують усіх. Зокрема, опосередковано, й обидві згадані країни.
Але їхній приклад не цікавить нікого. А вони ж були б раді переписати історію більше за всіх на цій планеті. Але не намагаються. Працюють.
Джерело: Макс Бужанский / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
