+2 Київ
Звичайний двір, яких в Україні десятки тисяч. У дворі на дитячому майданчику граються діти. Таких дитячих майданчиків в Україні також десятки тисяч.
Літні канікули. Діти бавляться, грають в ігри на подвір'ї, сидять не за комп'ютером, що є жахом для кожної мами. Звичайна ситуація. Звичайне українське місто. Світить сонце, дуже спекотно останніми днями в Україні.
Нічого незвичайного. До одного моменту. Допоки абсолютні нелюди не вирішують направити ракету X-59 в огорожу звичайного українського двору.
Певно, там був центр прийняття рішень. Певно, там була зброя. Певно, там була логістична розв'язка. Певно, там був завод із виготовлення зброї.
Ні, нічого такого там не було.
А була дитина 10 років, яку просто розірвало ракетою. Ще двоє людей загинуло. П'ятеро поранено. Можна тисячу разів питати Всесвіт, Бога, кого завгодно: "За що?" Але відповіді не буде ніколи. Можна запитати: "Чому?" А ось тут є відповідь: тому що можуть.
Просто можуть убивати наших дітей. Убиваючи дітей – убивати наше майбутнє. І робити вони це будуть, допоки на кожну їхню ракету не буде летіти 10 наших.
На кожен дрон – сотні наших.
Допоки їхнє "тому що можуть" не повернеться їм бумерангом.
Я вірю в кармічні речі і знаю принцип бумерангу: що за все в житті погане, що зробив, доведеться платити. Але інколи не треба чекати, поки Всесвіт запустить бумеранг, а треба, не чекаючи Всесвіт, запустити його самим.
Мої співчуття рідним.
Джерело: Dana Yarovaya / Facebook
