0 Київ
Морозов-Мурз добре відомий ще із часів ЖЖ. Мої ровесники і хто старший пам'ятають його ще з 2000-х.
Попри явне божевілля й фанатизм, він був досить ефективним волонтером і небезпечним ворогом. Займався постачанням для російської армії, налагоджував відсутній зв'язок, відкрито говорив про недоліки й проблеми.
У нормальній країні, у нормальній системі таку людину берегли б, просували. Давали б їй більше можливостей і ресурсів. А божевільні соратники по "русскому миру" цькували його й довели до самогубства просто за те, що він озвучував незручні для них факти.
Насправді нічого дивного в цьому немає. Головна національна ідея нинішньої Росії – ненависть. "Русский мир" – це концентрована злість усіх до всіх навколо. Уже на перших проросійських мітингах 2014 року в Донецьку я зрозумів, що їхній лейтмотив – саме ненависть. Ніхто тоді не міг чітко сформулювати вимоги та план дій. Усіх, хто виступав, об'єднувало одне – ненависть. До Майдану, Києва, України, Заходу. До всіх, хто не так думає.
З перших днів війни 2014 року переносники "русского мира" стали жерти одне одного. Постійний "дружній вогонь", перестрілки, тортури на підвалах власних товаришів. Той самий Морозов-Мурз у травні 2014 року, коли приїхав на Донбас, одразу потрапив у полон до російських козаків отамана Козіцина, які катували його кілька днів, прийнявши за українського шпигуна.
Нормальна людина одразу б зрозуміла, що із цього всього за визначенням не може вийти нічого доброго. У підсумку ця ненависть почала пожирати тих, хто випустив її з пляшки.
Я впевнений, що все, що відбувається зараз, – лише прелюдія до справжнього цунамі, яке ще захлисне всю Росію. Усі ці випущені з в'язниць зеки, маніяки, збоченці, усі ці "воєнкори", котрі збожеволіли від крові, – усе це ще відгукнеться великою всеросійською різаниною всіх проти всіх, океаном крові.
Джерело: Денис Казанський / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора
