-1 Київ
Авдіївка – це ж треба розуміти, чим була для нас Авдіївка. Авдіївка – це був заповідник вольності й разом із тим заказник військової дисципліни.
Заповідників у зоні було кілька. Одним із перших і наймогутніших був абсолютно махновський заповідник Піски, і найперше – в'їзд до нього, Республіка Мост. Не міст. Саме Мост. Так треба, не питайте. Коли скінчився заповідник Республіки Мост, було гірко. Гірко й досі. Закінчив його комбриг 93-ї, хто був він на той час, самі погугліть. Хто дав наказ закінчувати святую махновщину Республіки – та де вже взнаєш...
Коротким часом заповідником вільного люду було Щастя. Закінчив його комбриг 92-ї, самі розумієте. Є такі комбриги, які хочуть контролювати всі стрільби, потоки й переговори особисто.
І завжди, завжди, за всіх часів були заповідниками Широкине – Павлопіль й Авдіївка. Ви зараз любите покричати: "Да-да, ми помнимо, "надо просто перестать стрелять!"
Так, це само собою, були такі воплі. Українська сторона виконувала Мінські. Але хто їх підписав?
Саме так. Ви згадали, я вірила у вас. Найперше "прекратить стрелять" було те, про що не сильно кричали, але тягнулося воно з лютого 2015 року і продовжувалося перманентно до лютого 2022 року. Час від часу. То коротко, то довго. Скрізь фронтом. То Шкільне, то Хлібне, то Пасхальне, це були данські перемир'я. І загалом над фронтом плавало перманентне Мінське перемир'я. Час від часу, але скрізь.
Окрім Авдіївки.
Авдіївка була полігоном і школою снайперів. Авдіївка була полігоном мінометки і школою аеророзвідки.
Авдіївка була. І пофіг було Авдіївці, що хтось там каже не стріляти. Авдіївка знала свою задачу. Форпосту, школи, тренування.
Авдіївка завжди була неймовірною. Авдіївка була.
...Авдіївка буде.
Тому що це треба розуміти, чим була для нас Авдіївка. Тому Авдіївка просто мусить бути. І так і буде, дай боже дожити, – а ні, то доживете ви.
Честь...
Джерело: Diana Makarova / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
