+1 Київ
Стикнулася вчора з дописом, якщо коротко, про "ті, що робили дороги від лінії розмежування до наших міст, мають сісти в тюрму й надовго".
І коменти: "Вкладатися в дороги, коли країні потрібні дрони (снаряди, ракети, тощо) – злочин", "Вони робили дороги на Луганщині, ганьба!", "Вони робили дороги на Харківщині, тричі ганьба!"
І я сильно замислилася. Мислила я про ідіотів. Їх, виявляється, навколо нас більше, аніж ми можемо подумати. Аніж ми навіть підозрювали. Маршрути підрозділів до лінії боїв і від. Підвезення боєкомплектів. Підвезення води й продуктів. Евакуація населення. І найголовніше – евакуація поранених.
Ні, не чули. Ідіоти про таке взагалі не чули. Ідіоти не дуже знають про війну. Уявляти, як вирішуються всі ці питання під час війни без доріг, – ні, ідіотам важливо порепетувати. А як робити війну правильно і з меншими затратами, у першу чергу людськими, ні, ідіоти не чули.
Давайте побажаємо ідіотам міняти гусянку на бездоріжжі й під обстрілом. Також давайте побажаємо ідіотам регулярно міняти колеса або виходити на ободах, бо на ямах замість доріг колеса рубаються знатно. А найсмачніше, чого можна побажати ідіотам, – нехай їх спробують евакуювати по бездоріжжю. З пораненням. А ми будемо ставити свічечки й гіфки. І молитися за ідіота.
Що ще лишається з ним робити, авжеж? До речі, допис цей написав один воєнний експерт. Яке життя – такі й експерти. Тому нехай впаде завіса милосердя над ідіотами. Амінь.
Джерело: Diana Makarova / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
