-2 Київ
Перші особи всієї Європи говорять із населенням про коронавірус. Турбує мене питання: чому ж він мовчить?
Не прикидайтеся, усе ви зрозуміли. Іншого "він" у нас немає і не планується, він сам так зробив, що всіх інших або знищено, або вони втекли, або закатані в асфальт. Меркель зверталася до нації неодноразово, після чого пішла в карантин; уявляєте, які в них кепські справи з безпекою першої особи? Хіба в нас міг би до нього увійти звичайний лікар, до того ж заражений?! Сі Цзіньпін у тоталітарному своєму Китаї – і той звернувся до нації ще 25 січня. Чому ж наш мовчить, перервавши серію своїх інтерв'ю, яка зараз має вигляд як знущання (та й від самого початку, якщо відверто)?
Він завжди звертається постфактум, як після Беслана, коли скасував виборність губернаторів. Це так заведено – мабуть, від часів Сталіна, який зволікав зі зверненням до 3 липня 1941 року. Тоді він і знайшов відомі слова "брати й сестри", які надовго запам'яталися всім. Уявити подібне в устах нинішньої влади неймовірно. Ну які брати, що ж ви, як маленькі. Хоча порівнювати вже цілком можливо – он і залізна завіса опустилася і колись підніметься.
Не обов'язково вносити в життя панічну ноту – паніка виникає якраз в інформаційному вакуумі, коли головним джерелом інформації стають чутки. Можна просто сказати: так, усе серйозно, так, заходів уживають, ні, ми не збираємося закривати країну назавжди і репресувати будь-кого, хто вийшов по хліб. Ні, ми не можемо скасувати весняний призов (спробувати знайти аргументи на кшталт того, що треба відпускати з армії дембелів, вони не винуваті). Так, ми допоможемо малому бізнесу, по якому карантин ударив найсильніше. Та можна чимало знайти підбадьорливих або розрадливих, просто людських слів у зверненні до країни, по якій водночас ударили обвал рубля, карантин і занулення конституції.
Ні Собянін, ні Мішустін, яких кинули на передній край, таких слів не знаходять: не кажемо про інші їхні чесноти, але вони зовсім не харизматики. І не треба нам пояснювати, що він дуже зайнятий, постійно працює для нашого блага: знайшов час приїхати в Думу й ухвалити поправку Терешкової – знайшов би й тут.
Але немає в нього слів. Тому що немає звички брати відповідальність. Тому що це не вперше, коли він зникає за критичних обставин. Тому що для нього вони не критичні й нічого йому не буде – не Меркель же. Тому що не брати і не сестри. Так, бідні родичі, про яких і згадувати немає бажання.
Джерело: "Собеседник"
