-1 Київ
Путін і Зеленський спочатку не могли домовитися. Але і той, і інший хотіли подивитися одне одному в очі
Любі друзі, я щойно повернувся з Парижу. І хочу передусім повідомити вам ті подробиці, які, напевно, поки ще нікому невідомі. Але спочатку хочу сказати: щоб зрозуміти, у якому чудовому місті Київ я живу, потрібно частіше бувати за кордоном, і дивитися, наскільки в нас краще, ніж у них. Мене дуже сильно розчарував Париж. Я досить давно там був востаннє. І знаєте, це справжній кошмар. Я вже не кажу про те, що в Парижі, грубо кажучи, майже не залишилося французів. Жахливі затори, загазованість, не дуже чисте місто. О шостій вечора в центрі Парижу ніде перекусити – усе зачинено і не працює. Після 23.00 – 24.00 ніде поїсти.
Організація, на мій погляд, була просто огидною. Я був присутнім на зустрічі в Мінську, коли зустрічалися Порошенко, Путін, Олланд і Меркель. Їх приймав Олександр Лукашенко у своєму приголомшливому президентському палаці. Ось це була організація! Це була краса, увага, повага до членів делегацій, журналістів, супроводу. А в Парижі був цілковитий хаос, якась лінь і байдужість. Навколо Єлисейського палацу – якийсь бруд, будівництво. Усе занедбане і смердюче. Загалом, ще більше пишатимуся, що живу в Києві.
Щодо самої зустрічі. Я говорив до її початку і під час, що нічого не чекаю від того, що чотири лідери зустрінуться і переговорять між собою. Дякувати Богу, що не було таких виснажливих перемовин, як у Мінську. Які тривали, якщо пам'ять мені не зраджує, 17 годин. Путін тоді брав усіх замором. До речі, Путін старіє. Це видно не тільки в безпосередній близькості до нього – члени нашої делегації казали мені, що кілька разів він губив хід розмови. Не відразу долучався і не відразу розумів, із чого почали і чого треба дійти.
Я розумів, що цілі та завдання у Зеленського й Путіна настільки різні, що знайти рятівний компроміс, коли будуть задоволеними обидві сторони, просто неможливо. Путін хоче, щоб Крим назавжди залишився "російським" і це питання закрили. Щоб із Росії зняли санкції Заходу. І до того ж він хоче увіткнути Донбас Україні на умовах РФ. Зеленський ніколи не погодиться на те, що Крим – це закрите питання і що це "Росія". Це стосується не тільки Зеленського – жоден український президент, якщо він бачить себе далі в політиці, ніколи не піде на те, щоб заявити, що Крим більше не український.
Зеленський хоче, щоб окуповані території Донбасу повернулися в Україну, але на умовах України. І ось тут почалося рубання на перемовинах. Путін сказав: спочатку вибори на Донбасі, а потім українські прикордонники, армія виходять до кордону з Росією. Зеленський відразу ж сказав, що ніколи на це не погодиться і цього не буде. Далі Путін сказав про необхідність закріплення "особливого статусу" Донбасу в Конституції України. Зеленський одразу сказав: ні, це неможливо. Навіть хоча б тому, що Верховна Рада ніколи не набере 300 голосів для закріплення цієї поправки до Конституції. І це питання теж відразу відпало.
Путін і Зеленський спочатку не могли домовитися. Але і той, і інший хотіли подивитися одне одному в очі. Кожен, природно, переслідуючи свої інтереси. Я думаю, Путін міркував приблизно так: ну що цей пацан розуміє у великій політиці? Він ще вчора виступав на сцені, смішив людей. КВКшник, комік із "Кварталу 95". Так у нього і часу не було наблатикатися і зрозуміти, за якими законами рухаються ці великі зірки. Тому я певен, що Путін розраховував за всіма правилами, яким його навчали в комітеті КДБ, дуже ввічливо, гарно підійти до Зеленського і схилити його на свою сторону. До речі, Путін, як мені казали члени української делегації, дуже ввічливо спілкувався із Зеленським, виключно на "ви". М'яко стелив.
За життя Путіна питання Донбасу ніколи не вирішать. Так само, як і Криму
Зеленський, зі свого боку, міркував приблизно так: ну, подивлюся в очі Путіну. Я ж теж умію спілкуватися з людьми, у мене ж теж великий досвід спілкування. Ну спробую, може, щось викрутити для України. Але теж не вийшло – викрутити що-небудь у Путіна не могли навіть видатні світові лідери з величезним досвідом міжнародних відносин і зустрічей.
Путін був дуже сердитим. Я сидів на підсумковій пресконференції навпроти нього. Нас, напевно, відділяло 10 метрів. Я уважно вдивлявся в його обличчя і намагався зрозуміти, про що він думає. Він був роздратованим і майже не дивився в зал. Путін постійно щось писав. Ноги ходили ходором, що видавало його нервовий стан. Він був задоволеним зустріччю. До речі, як розповів Арсен Аваков, під час зустрічі Зеленський дуже жорстко тролив Лаврова, чим украй дошкуляв йому. Може, саме тому Лавров і не з'явився на підсумковій пресконференції. Прийшли Ушаков, Сурков, Новак, Пєсков тощо, а Лаврова не було.
Ще один інцидент стався, коли працювали радники і оточення президентів. Зірвався Сурков – людина, яка загалом завжди незворушна. А він зірвався тому, що побачив – усе йде не за планом. І дуже жорстко спробував наїхати на Андрія Єрмака. Причому, як мені сказали члени нашої делегації, кілька разів сіпнувся на нього. Але німці та французи якось їх розвели з різних боків барикад. Як наслідок, не домовилися ні до чого. Окрім того, що до 31 грудня відбудеться обмін полоненими за принципом "усіх на всіх". Я думаю, це відбудеться. Путіну дуже важливо показати, що він хоч щось виконує. Можливо, будуть якісь зрушення в газових питаннях.
Щодо Донбасу та Криму. Україна не визнає Крим російським. Росія не готова віддати Крим Україні. Стосовно тимчасово окупованого Донбасу – чисте заморожування конфлікту, гнійник на тілі України. І це добре вписується в російську доктрину гібридної війни. До речі, якщо ви хочете зрозуміти, що таке теорія і практика гібридної війни по-російськи, я рекомендую прочитати статтю начальника генштабу збройних сил РФ Герасимова, опубліковану на початку 2013 року. Почитайте, це приголомшливо. Усе, що відбувається із Грузією, Україною, – там усе написано простою, доступною мовою. Тому заморожування конфлікту. Україна не погоджується на вибори до виходу на кордон із РФ. А Росія не погоджується на вибори після виходу України на кордон. Це глухий кут. І, на мій погляд, за життя Путіна це питання ніколи не вирішать. Так само, як за його життя не вирішать і питання Криму.
Тому, я вважаю, Україні потрібно зайнятися собою, будувати успішну економіку і бути манівцем для тих колишніх громадян, які залишилися у Криму чи на Донбасі. Окрім того, я абсолютно переконаний, що Україна має звернутися до всіх жителів окупованих територій Донбасу і сказати: хто хоче жити в Україні – ми державним коштом переселяємо вас, забезпечуємо роботою і житлом. Це буде гуманно і правильно.
Меркель уже остогидла вся ця історія з Донбасом. Їй набрид вічно брехливий Путін, із яким не можна зварити каші
Учора ми досить довго спілкувалися із Зеленським. Він порушив дуже важливе питання, від якого Путіна, звісно, трясло. Путін наполягає на вирішенні питань у тристоронній контактній групі в Мінську, де присутні представники України, РФ і так званих "ДНР" і "ЛНР". Зеленський, до речі, на пресконференції недвозначно назвав їх сепаратистами. Він сказав, що це дуже добре, що представники тих, хто залишився на окупованих територіях Донбасу, присутні в Мінську. А чому ж на перемовинах немає представників тих, хто звідти поїхав? Адже це понад 1,5 млн осіб. Це найкращі представники інтелігенції, бізнесу, лікарі тощо. Скільки у мене друзів із Донецька і Луганська, які процвітали за української влади, мали бізнес, нерухомість, культурний спадок тощо! Але вони змушені були тікати, багато хто зараз у Києві. Вони не можуть перебувати на Донбасі. І я в них запитую: чи повернетеся ви в Донецьк, якщо все владнається і там знову буде Україна? Відповідь 99,9%: ні, усе, ми вже тут. Тому Зеленський наполягає, що цих людей теж треба слухати. Вони теж жителі Донбасу. Це важливий момент.
Я вчора пожартував із Володимиром Олександровичем. Я сказав йому, що Путін був дуже сердитим на пресконференції. Мовляв, ви що, утратили своє вміння смішити людей? Ми, звісно, посміялися із цього.
Мені дуже цікаво було спостерігати за реакцією Макрона і Меркель. Меркель – натура, яка покидає нас, – на її обличчі не відображаються ніякі емоції. У мене враження, що їй уся ця історія вже остогидла. Вона втомилася від неї. Вона взагалі втомилася. Їй набрид вічно брехливий Путін, із яким не можна зварити каші. Їй набрид Порошенко, який постійно просив допомоги, а сам був батьком української корупції. Меркель уже хоче на пенсію. І думаю, цим можна пояснити те, що вона практично не втручалася в перемовини. Модерував перемовини Макрон, він мав дуже жвавий вигляд, надав усім слово, зокрема й на пресконференції. Усе-таки молодість є молодість.
Що цікаво – під час закритих перемовин не допускають людей зі зброєю і охоронців. Їх до кімнати перемовин не пускають. Цього разу відбулася приголомшлива історія. Одному зі співробітників особистої охорони Путіна дали акредитацію як члену делегації. І ось ця величезна людина з пістолетом сиділа просто в кімнаті перемовин. Це дивовижний факт, про який ніхто не говорить. Такого не має бути. Я вважаю, це прокол французів. А може, це було прохання росіян, на яке французи закрили очі. Але факт безпрецедентний: сидять чотири лідери таких держав і там само – людина зі зброєю, міцної фактури, яка здатна, напевно, багато на що.
Якщо говорити про зустріч у нормандському форматі, яку начебто планують за чотири місяці, то я дозволю собі висловити сумніви в тому, що вона відбудеться. Тому що Меркель і Макрон розуміють, що ці зустрічі безперспективні. Що ні Путін, ні Зеленський не відійдуть за свої прапорці, які вони собі чітко окреслили. Компроміс на сьогодні є неможливим. І очікувати на його за чотири місяці теж не варто. Ми маємо сіру зону – Донбас. Ми із цим житимемо. Із цим житиме і Росія, яка не хоче надавати Донбасу своєї територіальної належності. Думаю, далі всіх учасників цього процесу розсудить історія. Я зрозумів головне – українцям треба перестати втрачати нерви, думаючи про Крим і окуповані території Донбасу. Українцям треба будувати свою економіку, бути успішною нацією і бути прикладом для всіх росіян, щоб вони зрозуміли – демократія і свобода краще від клітки. Навіть якщо ця клітка золота.
Джерело: "ГОРДОН"
