0 Київ
Національна гвардія залишилася найбільш закритою системою, що не змінюється з довоєнних часів. Так, є батальйон імені Кульчицького, є "Азов", є бригада легкої піхоти. Але переважно – це старі, не добрі ВВшники. Зі своїми традиціями, своїми поняттями, зі своєю муркою, напівблатною романтикою та своїм поділом на "вони та ми".
Я ніколи не мав ілюзій щодо Національної гвардії України. Хоча є окремі журналісти та волонтери, які свого часу дуже потужно намагалися переконати всіх у реформуванні НГУ. Закрита система із закритими торгами. Із гівняною формою та взуттям. Із "поняттями", із "западло скаржитися", "западло стукати", усе "треба тихо вирішувати".
Був певний час, коли керівництво Нацгвардії й офіцери ВВшники попритискали вуха. Але цей час минув. Переважно атмосфера та традиції, ті, які були до 14-го року, повернулися. Я не люблю лізти у справи НГУ. Їх усіх там усе влаштовує. І владу тим паче.
Державі на час війни і в перші роки після війни потрібні саме ВВшники. Це потрібно главі МВС, це потрібно президенту, хай яким би було його прізвище, це потрібно всім тим, хто сподівається стати президентом і главою МВС у 19-му році. Їм потрібна замкнута силова система, здатна виступити проти кого завгодно. Проти колишніх майданівців, ветеранів АТО, добробатівців, волонтерів.
Саме в цьому полягає вся реформа НГУ. Відновити боєздатність і моральний дух, які були зруйновані Майданом. Саме на це все заточене. Саме тому всі чужорідні тіла система відторгає та знищує.
Нині в Маріуполі у шпитальній палаті лежать два бійці НГУ. Двоє людей, яких тижнями били за потурання командирів. "Східне територіальне управління", в/ч 3057 міста Маріуполя. Дідівщина, побиття, чмиріння – це норма сьогоднішніх внутрішніх військ, перепрошую, НГУ. Про це знають командири на місцях і знають командувачі до самого верху.
Чи знав командир взводу 3057 лейтенант Калінін, що бійця його взводу чмирять? Звичайно, він скаже, що не знав. І заступник командира частини Ігор Петрович, до якого по допомогу зверталися батьки бійця, теж скаже, що вперше про це чує. Тільки це буде неправдою.
Є хлопець, два метри, 100 кг ваги, у гарній формі. Був. Начитався, наслухався патріотичних нісенітниць, про реформи, про те, що потрібні люди для захисту батьківщини. Пішов служити в НГУ. Приховував, що в частині дідівщина, що його вбивають. Сподівався, що устаканиться, притреться. Не вляглося. Батьки після кількох "зальотів у госпіталь" і невиразних пояснень запідозрили дідівщину. Почали пробивати. Вона і є. Родичі зателефонували лейтенанту Сергію Калініну (командиру взводу), той сказав, що все добре. А після цього бійця побили до напівсмерті. За те, що поскаржився. Але він не скаржився. Просто все дуже явно. Зірвався боєць. Нажерся таблеток. Не витримав – зламався. Тепер керівництво в/ч 3057 робить із нього психа та суїцидника.
Маленька деталь – я знаю цього хлопця. Він хотів служити. А тепер ось із нього роблять психа. Із ним у палаті лежить такий самий боєць, який не витримав дідівщини. Теж хотів служити. Теж повірив у реформи, європейський вектор розвитку, у всю цю херню. Якщо комусь із журналістів потрібна більш докладна інформація, звертайтеся до сестри бійця – Вікторії Шобутинської. Там є все. І фотографії гематом зокрема. І так, я знаю, що зараз знову товариші блогери/експерти/волонтери/журналісти, близькі до глави МВС і командування НГУ, напишуть, що це все херня та що це замовлення мочити главу МВС. Тільки це не замовлення. Це просто ви вже, тварі, всіх за...бали.
Джерело: Роман Донік / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
