0 Київ
Сумний досвід багатьох країн, які пережили в сучасність війни/конфлікти, показує, що одна з головних помилок – "потім". Відтермінування вирішення внутрішніх проблем або викликів на "після війни", "кращі часи", "стабільність".
Виклики виживання й стабілізації країн, як показує історія, рівнозначні як під час гарячої фази, так і одразу після.
Протиріччя й утома, відсутність ресурсів для задоволення всіх потреб і втрат, гострий запит на справедливість і десятки прогалин через фокус на війні призводять до того, що суспільство просто рве зсередини.
Я майже впевнена, що Росія також розраховує на цей сценарій в Україні. Тому війна для них – більше інструмент невідворотних втрат і руйнувань суспільної матерії. Це і демографічна криза в довгостроковій перспективі, і соціальна нерівність, і екологічні виклики, і економічні проблеми, і просто внутрішні протиріччя через кризу виживання.
Ми зараз на адреналіновому піку працюємо й живемо зі швидкістю в рази більшою, ніж за нормальних умов. У момент, коли ця куля трохи призупинить свій хід, усіх трухане дуже серйозно. Це як яма, провал – протилежний стан тотальної втоми й неспроможності рухатися. І поки ми до цього морально й фізично не готуємося, бо заряджені на виживання.
Що із цим робити? Нічого не відкладати на потім!
У той час, коли ми переживаємо буремні часи конфлікту, важливо визнати внутрішні виклики, з якими стикається наше суспільство разом із зовнішніми.
Війна висвітлила багато вразливих місць усередині нашої країни, і вирішення цих проблем є життєво необхідним для зміцнення соціальної згуртованості та стійкості. Для забезпечення стабільності потім.
Охорона здоров'я, культура, освіта, соціальні служби й правосуддя – це стовпи, які підтримують наше суспільство. Зміцнення цих секторів має відбуватися невідкладно:
1. Наша система охорони здоров'я потребує реформ, щоб кожен отримував належну допомогу, особливо в ці важкі часи.
2. Культурні ініціативи мають підтримуватися для посилення нашої ідентичності й сприяння єдності.
3. Освітні системи потребують інновацій та інвестицій для підготовки майбутніх поколінь, перепідготовки нинішніх людських ресурсів і нестандартних рішень підвищення ефективності наявних обмежених ресурсів.
4. Соціальні служби мають бути більш ефективними, щоб підтримувати найвразливіших із нас.
5. Нарешті, наша система правосуддя повинна бути справедливою, ефективною й чесною, щоб підтримувати довіру та порядок.
Кожен наступний скандал із прокурорами, державними управлінцями підриває залишки суспільної довіри до того, що має стати основою відновлення, – держави!
Вирішення цих внутрішніх потреб і впровадження саме зараз значущих трансформацій – єдиний сценарій подолання кризи, яка, на жаль, очікувала всі суспільства під час воєнних дій та одразу після їх припинення.
Джерело: Олена Сотник / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
