+20 Київ
Facebook вибухнув постами з обуренням щодо вироку Сергієві Стерненку.
Очікувано й обґрунтовано: цей вирок – загроза багатьом, хто занадто активний, занадто буйний або занадто сміливий, готовий іти з голими руками проти сильнішого супротивника, як-то корумповані мери, продажні правоохоронці або посадовці.
Цей вирок має мало спільного із правосуддям, в обґрунтуванні навіть порушені основоположні принципи Конституції – "будь-які сумніви щодо недоведеності вини тлумачаться на користь невинності". Суд зробив усе навпаки, бо за "незастосування Основного закону" ніхто не покарає і не відповість.
До речі, скоро побачите, як в інших справах, де фігурують можновладці чи силовики, даний принцип буде використано або вже використовується на повну, щоб, навпаки, допомогти уникнути відповідальності.
Зверніть увагу хоча б на справи по вбивству Гандзюк або маленького Кирила Тлявова ("справа Переяслова"). В останній суддя через незначні недоліки в оформленні доказів визнавав їх недопустимими... А у справі Стерненка навіть грубі порушення процесу не викликали питань, навпаки – саме такі докази лягли в основу обґрунтування вироку.
Найбільш цікаве питання: як ризикнула влада створити собі ворога і суперника саме на підґрунті несправедливості, на нерівності перед законом – чи не найголовнішому болі та запиті українського суспільства! Невже емоції не витримали, чи тут є якийсь глибший сенс?
Чи не сигнал це всім нам: "за що" завжди знайдеться, була б людина. Класична радянщина. І ми в цій системі ніхто, і важелів впливу в нас ніяких, принаймні якщо продовжимо ковтати і стояти осторонь, бо поки що нас особисто це не стосується.
Джерело: Olena Sotnyk / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
