+16 Київ
Учора відбулася зустріч лідерів "Великої сімки" за участю президента України. Основною темою цієї зустрічі була реакція на масований ракетний обстріл України, фото якого потрапили на перші шпальти провідних ЗМІ. Обстріл, який Кремль спрямував на об'єкти енергетичної інфраструктури, ще раз довів, що для Путіна немає меж, якщо тільки йому їх не встановити. Визначивши при цьому, до чого будуть призводити наступні руйнування української інфраструктури.
Парад обіцянок нової техніки та новітніх протиповітряних систем з боку США та ЄС – це чудово. Але це мінімум, про який світові лідери могли заявити, щоб не втратити обличчя. І це зовсім не є переконливою відповіддю на вчорашні події, а тим більше не є запобіжником проти продовження обстрілів нашої енергетичної інфраструктури та генерації. Попереду як мінімум ще 5-6 холодних місяців, коли нам буде потрібна працююча на повну потужність генерація, з огляду на відсутність в системі Запорізької АЕС.
Отже, переконливою відповіддю має стати посилення санкцій. Справжнє посилення, реальне, а не танці навколо "вимкнень" та "спеціальних умов", якими насправді нашпиговане рішення ЄС минулого тижня. Про цей санкційний пакет мені дуже не хотілося висловлюватися, оскільки повне виключення цивільної атомної енергетики із кола можливих об’єктів для введення сакцій відбулося в день, коли Путін ухвалив нікчемний указ про використання Запорізької АЕС. Збіг? Можливо, але прикро.
Бо стараннями угорців і кількох інших країн нового пакету санкцій проти Кремля насправді не вийшло. А нова хвиля атак, розпочата під керівництвом цинічного і жорстокого генерала Суровікіна, нагадує, що Росія розуміє лише мову сили. Ніякі вмовляння чи дипломатія вже не працюють і не спрацюють далі.
Показати силу зараз – це, наприклад, запровадити санкції проти атомної галузі, яка приносить мільярди доларів прибутку і прив'язує країни по всьому світу до російських технологій та послуг. Це припинити шантаж Угорщини, Греції та Кіпру щодо їхніх втрат від санкцій.
Розмова про такі санкції буде непростою, але у нас є вже безліч фактів знищення критичної енергетичної інфраструктури, і Путін не збирається зупинятися або стримувати жорстокість Суровікіна. Він чітко показує, як вестиме війну: обстріли будуть тривати, щоб зробити непридатними для життя цілі райони в містах чи навіть цілі міста. Це не просто терор, це терор, який має спровокувати нову міграційну хвилю з України.
А нам доведеться постійно героїчно відновлювати енергетичні об’єкти, які будуть знищувати надалі російські ракети.
Тим, хто в Європі та світі думає, що без посилення санкцій можна обійтися, пропоную відчути на собі, що таке справжній російський тиск. Подивіться на фото з України у своїх газетах. І спробуйте вимкнути електроенергію на якийсь час.
Зброя дає нам можливість перемогти на полі бою.
Дипломатичні засоби вичерпали себе повністю – росіян вважають кровожерливими бандитами навіть в ООН. З очевидною результативністю – їм все одно.
Щоб перемогти у війні, Росію треба додушити економічно. Що раніше цю просту істину зрозуміють наші союзники, то менше людей загине в Україні.
Джерело: Lana Zerkal / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
