-1 Київ
17 років "черговим" по країні.
Це було ніби вчора – всеосяжний біль і тривога за Гейдара Алієва, очікування звісток про стан його здоров'я. Напруженість у середовищі політичної еліти країни. Зловтіха радикальної опозиції, що приготувалася до "останнього" бою. Безмірне полегшення після звістки про те, що кандидатом на посаду президента висунули сина Алієва – Ільхама Алієва. Беззастережна підтримка громадськості. І водночас певний незначний сумнів – чи впорається молода, без досвіду державного управління людина із клубком внутрішніх та зовнішніх проблем? Ільхам Алієв видавався нам спершу дуже м'яким і занадто інтелігентним для такої тяжкої ноші. Хоча плюси в його біографії, звісно, переважували – блискуча освіта, знання мов, досвід управління бізнесом, а також ведення перемовин із великими нафтовими компаніями. Але головне – життя в аурі великого політика, 10 років спільної роботи з унікальною особистістю...
Як продемонстрував час, 15 жовтня 2003 року народ Азербайджану зробив правильний вибір. Він обрав шлях політико-економічної наступності, плавного, стабільного розвитку і примноження того, що досягли в республіці протягом минулого десятиріччя. Він сказав "ні" анархічному хаосу і революційним потрясінням. І видав солідний кредит довіри новообраному президенту.
Минулі три п'ятирічки довели, що Ільхам Алієв цей кредит довіри цілковито виправдав. Спробую пояснити цей незаперечний факт мовою публіцистики – без залучення цифр і статистичного матеріалу, хоча він не менш переконливий.
Влада – це відповідальність перед своїм народом.
Одного разу на запитання журналіста, із чим асоціюється для нього влада глави держави, Ільхам Алієв дав дуже чітку й вичерпну відповідь: "Передусім маю сказати, що я сприймаю президентську владу і те, що я роблю, як величезну відповідальність перед народом і відповідальність за долю країни. У президентських республіках ця влада, напевно, має бути удвічі відповідальнішою. А також, звісно, влада дає можливість створювати і творити, зміцнювати державу, розвивати політичні інститути, сприяти тому, щоб люди жили краще день у день. Я розглядаю ті повноваження, які мені дав народ, саме з цього погляду – як величезну відповідальність і як можливість зробити більше, можливо, ніж будь-хто, для своєї країни"...
Творити і будувати, можливість зробити більше, ніж будь-хто для своєї країни... Ось, мабуть, головні поняття, які характеризують стрижень внутрішньої і зовнішньої політики Ільхама Алієва. Особливо в соціально-економічній сфері. Для мене як для багаторічного члена комітету із праці і соціальної політики Міллі Меджлісу ця тема була особливо близькою. І у своїй повсякденній роботі парламентарія, і під час поїздок регіонами, і під час зустрічей і бесід із виборцями я бачила, який величезний шлях пройшла країна за 15 років у соціально-економічному напрямі, які масштабні регіональні проєкти їй вдалося втілити в життя, як невпізнанно змінився вигляд наших сіл і міст, як зросли статки і добробут громадян...
Сьогодні соціальною допомогою охоплено практично всі верстви населення, особливо найнезахищеніші – біженці і вимушені переселенці, сім'ї шахідів, інваліди, пенсіонери. Створюють загальнореспубліканські і регіональні програми зайнятості, умови для сімейного бізнесу, відкривають тисячі нових робочих місць. У підсумку кількість скарг і прохань від населення останніми роками серйозно скоротилася. Люди, особливо молодь, стали соціально відповідальнішими, сьогодні вони покладаються на себе і свої сили, вони вірять у те, що держава і місцеві органи підтримають їх у прагненні бути незалежнішими, створюючи кращі умови життя для себе і своїх сімей...
Звісно, в основі всіх цих і багатьох інших соціально-економічних змін лежить титанічна робота президента Азербайджану і його команди. Усі ці роки він постійно тримав руку на пульсі проблем, він невтомно роз'їжджав регіонами країни, щоб на місці перевірити, переконатися, наскільки своєчасно і, головне, якісно, виконують його розпорядження, наскільки ефективно використовує місцева влада виділені їм кошти. Він суворо питав із членів свого кабінету, змушуючи звітувати перед країною в режимі онлайн про результати виконаної роботи. І сам працював невтомно...
Ільхам Алієв – людина справи, а не слова. Він ніколи не давав непосильних популістських обіцянок. Але те, на що він скеровував свою команду, завжди справджувалося. А справджувалося так багато і часом так зухвало! Чи могли ми, наприклад, мріяти ще сім-вісім років тому, що перетворимося на повноправну космічну державу або що матимемо власну військову промисловість?! Що майже всю республіку охоплять найсучасніші інформаційні технології. А я й подумати не могла, що під час зустрічі з виборцями у віддаленому селищі Масаллінського району єдиним проханням, із яким до мене звернуться селяни, буде прохання провести в їхнє село широкосмуговий інтернет.
У молодого і в гарному сенсі слова амбітного політика, який прийшов 2003 року до керівництва країною, було багато далекосяжних планів. Деякі з них випереджали свій час. Люди, що живуть на пострадянському просторі, звикли до того, що між обіцянками політиків, особливо в соціальній сфері, і їхнім конкретним втіленням зазвичай лежить "дистанція величезного масштабу". Ільхаму Алієву і його команді вдалося зруйнувати цей стереотип: усі соціальні програми і реформаторські ініціативи президента реалізовують у чітко встановлені строки. Причому, якщо у зовнішній політиці Ільхам Алієв стриманий і прагматичний, то внутрішньоекономічні реформи він проводить воістину з революційним нетерпінням. Ці реформи і перетворення за короткий строк докорінно змінили обличчя країни, і сьогодні найвіддаленіші регіони за рівнем соціально-економічного та культурного розвитку, розмаху благоустрою, красою міського і сільського дизайну нічим не поступаються столиці республіки.
Ініціатор глобальних проєктів.
Не перераховуватиму безлічі масштабних транснаціональних проєктів, які задумано й успішно втілено в життя завдяки політичній волі Ільхама Алієва. Вони у всіх на слуху: Баку – Тбілісі – Джейхан, Баку – Тбілісі – Карс, ТАНАП, ТАП тощо. Головне – інше. Президенту Азербайджану вдалося не тільки закріпити досягнуте в цій сфері за роки правління свого видатного батька, а й примножити ці досягнення, давши старт здійсненню нових глобальних економічних проєктів, здатних змінити енергетичну карту Європи.
У чому ж секрет успіху азербайджанської геоекономічної стратегії? На думку самого Ільхама Алієва, секрет полягає в тому, що всі свої проєкти "ми розглядаємо з погляду зміцнення регіональної співпраці. Тобто ми йдемо до зовнішньополітичних ініціатив і геополітичного позиціонування країни через позитив. Не через тиск, не через шантаж, не через негатив, а через позитив... Наші економічні ініціативи й інвестиції, які ми здійснюємо за межами Азербайджану, допомагають тим країнам, куди вони вкладаються. Так роль Азербайджану стає набагато важливішою.
І не випадково, що багато наших друзів та партнерів і в регіоні, і в Європі хочуть бачити Азербайджан як свого стратегічного інвестора. Нам пропонують участь в інвестиціях у стратегічні галузі промисловості, енергетику, транспорт, і ми дуже пильно розглядаємо ці пропозиції. Тобто це свідчить про ступінь довіри. Це свідчить про те, що Азербайджан сприймають як друга, як партнера, на якого можна покластися. У такий спосіб ми забезпечуємо свої інтереси в регіоні і в широкому сенсі, і в майбутньому частину нашого економічного потенціалу формуватимуть коштом інвестицій, які ми сьогодні вкладаємо за межами Азербайджану. Це частина нашої нової економічної політики, яку вже проводять..."
Ільхам Алієв – майстер вибудовування політичних відносин. Йому – президенту мусульманської, шиїтської за переважанням населення країни – вдалося вибудувати чудові відносини із християнським світом і водночас не посваритися з мусульманськими країнами. Нас приймають і поважають як у Росії, так і в Україні, як у Білорусі, так і у країнах Балтії, як в Ізраїлі, так і в Ірані. І цю незбагненну, віртуозну політичну еквілібристику Ільхам Алієв опанував досконало.
Водночас у відстоюванні національних інтересів Ільхам Алієв завжди виявляє принциповість і не погоджується на жодні угоди, які можуть завдати шкоди економіці чи політичному іміджу країни. Хай яким немислимим це здається, він прагне робити політику в "білих рукавичках" і ніколи не тримає камінь за пазухою. На відміну від деяких своїх колег по президентському цеху...
Наведу приклад зі сфери зовнішньої політики. Цей зразок майстер-класу вищого рівня, упевнена, у майбутньому вивчатимуть і аналізуватимуть у підручниках зі світової дипломатії. Багатьом досі пам'ятна історія з вірмено-турецькими перемовинами і можливістю відкриття кордонів між Вірменією і Туреччиною, на чому наполягали США і країни Заходу. Тоді на знак протесту проти такого сценарію розвитку подій Ільхам Алієв відмовився від участі у престижному саміті "Альянс цивілізацій". Його проводили 6–7 квітня 2009 року у Стамбулі, причому про свою участь у ньому заявив новообраний президент Сполучених Штатів Барак Обама.
Відомо, що у дні, які передували саміту, президенту Азербайджану зателефонував спочатку прем'єр-міністр, потім президенту Турецької Республіки, і нарешті до справи долучили "важку артилерію" в особі держсекретаря США Гілларі Клінтон. Усі вони намагалися переконати Ільхама Алієва змінити своє рішення і прибути на саміт, де йому обіцяли зустріч тет-а-тет із главою американської держави. Але Ільхам Алієв витримав паузу до кінця, змусивши прем'єр-міністра Туреччини Ердогана невдовзі прилетіти в Баку і прилюдно, із трибуни парламенту, пообіцяти, що до врегулювання карабаського конфлікту кордонів між Туреччиною і Вірменією не відкриють.
Ільхам Алієв відстояв національні інтереси країни, нехай навіть ціною тимчасового охолодження відносин із найвпливовішою державою світу. Результат не забарився: кордони Туреччини з Вірменією закриті досі...
"Я вірю йому як самому собі", – сказав колись загальнонаціональний лідер Гейдар Алієв, звернувшись до народу на порозі вічності. Сьогодні ці слова може з гордістю повторювати більшість населення Країни вогнів.
Ми прожили ці 17 років разом із ним. Не поруч, а разом. Президент завжди був разом із нами – і в радісні, і у складні хвилини нашого життя. Він багато працював і навчав працювати нас. Він любив і любить свою країну, він пишається своїм народом, своєю історією, багатою культурою. Любити батьківщину тихою, але діяльною любов'ю ми теж навчалися в нього.
...Ільхам Алієв видозмінив не тільки обличчя регіонів і столиці, він видозмінив наше мислення. Сьогодні ми маємо почуття гордості від причетності до своєї нації. Сьогодні бути громадянином Азербайджану престижно.
Дивно: але влада абсолютно не зіпсувала Ільхама Алієва. Ні його, ні членів його сім'ї. Ільхам Алієв залишився такою самою скромною і вимогливою до себе людиною, якою він був замолоду, коли ще не обіймав високих посад. Єдиний привілей, який він допускає, це можливість, якщо хочете, обов'язок, зробити більше, ніж будь-хто інший для блага країни.
Сьогоднішній Азербайджан є тим географічним простором, де найсміливіші мрії і найамбітніші проєкти втілюють у життя. Причому без зайвої метушні й чітко за графіком. Секрет успіху полягає в тому, що в республіці із найрізноманітніших напрямів виробили чітку, з опорою на науково-теоретичні та економічні засади стратегію модернізації, у якій на перше місце висунуто соціальні пріоритети. Людина, її добробут, її соціальний захист, її майбутнє.
І, звісно, сьогодні ніхто не заперечуватиме того факту, що локомотивом воістину епохальної модернізації країни є сильний лідер, який стоїть на чолі держави.
У цього лідера щасливо поєднуються сутнісні характеристики, які в сукупності визначають образ успішного політика: наявність глибокого інтелектуального потенціалу, великих і різнобічних знань, аналітичний склад розуму, сильної політичної волі, дару передбачення, спрямованості на стратегію реформ. Він сповнений енергії перетворень і заражає цією енергією всю свою команду. Та що там усю команду – усю націю! Він підвищив самооцінку свого народу. Він неодноразово змушував нас відчувати гордість через ті глобальні події, які відбуваються в Азербайджані або ініціатором яких є наша країна.
...Мій портрет вийшов би неповним, якби я не згадала і про інші особистісні характеристики президента: про ораторську майстерність, причому декількома світовими мовами, міцну пам'ять, що дає змогу навскидь цитувати десятки статистичних даних і виступати годинами, не заглядаючи в папери; про його почуття гумору і життєлюбність, про любов до спорту і здорового способу життя, про його чудову сім'ю, кожен член якої – самодостатня особистість, а його вірна супутниця життя Мехрібан Алієва, за оцінкою кореспондента The Washington Times, "натхненна рольова модель для свого народу – особливо для жінок"...
"Карабах – це Азербайджан!"
"Вислів "Карабах – це Азербайджан і знак оклику" вже став символом нашої перемоги. Я сказав це рік тому. Я пишаюся тим, що мій вислів перетворився на національне гасло. Сьогодні ми з почуттям великої гордості можемо сказати, що Фізулі наш, Джебраїл наш, Зангілан наш, Губадлі наш, Агдам наш, Лачін наш, Кяльбаджар наш, Шуша наша, Карабах наш, Карабах – це Азербайджан! Слава азербайджанському народові!" – із виступу Ільхама Алієва.
Підсумки переможної 44-денної війни, яку в Азербайджані цілком справедливо охрестили Вітчизняною, сьогодні відомі всьому світу. Покладено край окупації азербайджанських земель, цілковито відновлено територіальну цілісність країни, порушену три десятиріччя тому. Доля політиків, істориків, військових експертів – аналізувати підсумки цих доленосних не тільки для Азербайджану, але й для всього регіону 44 днів. А гордий птах, на якого так схожий на мапі світу наш маленький Азербайджан, знову розправив крила, попрямувавши до нових висот. Країна під керівництвом свого лідера повертається до того, що для неї більш звично – до створення.
Ми неодмінно і в дуже стислі терміни відродимо, облаштуємо, піднімемо усім світом зганьблену і спустошену землю, біженці повернуться до рідних домівок, на розореній тимчасовими правителями землі знову виростуть школи і музеї, пам'ятники і храми. А Карабах знову перетвориться на сад у цвіту...
Чому я в цьому абсолютно впевнена? Тому що на давню землю Карабаху, окроплену кров'ю її героїчних синів, нарешті повернувся справжній господар. І ще тому, що в азербайджанського народу є такий чудовий "черговий по країні", як Ільхам Гейдар огли Алієв. Французький письменник Дені де Ружмон якось зауважив: "Головне не в тому, щоб передбачити майбутнє, а в тому, щоб творити його". У невпинному створенні гідного майбутнього для своєї країни і свого народу полягає, на мій погляд, головний секрет політичного довголіття Ільхама Алієва.
Джерело: "ГОРДОН"
