Ігор Ейдман
ІГОР ЕЙДМАН

Російський соціолог

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Уявіть, що у 30-ті роки у США влада вирішила не протистояти мафіозі, а об'єднатися з ними. Це путінська Росія

Російський соціолог Ігор Ейдман розповів історію кар'єри "типового представника путінської еліти" Олексанрда Таранцева, який організовував фінансові афери і замовляв убивства, але потім "завів правильні зв'язки в чекістському середовищі" і став відомим бізнесменом, засновником Петербурзького економічного форуму.

Держава-мафія.

Спочатку портрет типового представника путінської еліти (вся інформація загальнодоступна). Було таке медведківсько-орєховське угруповання. Його вважали одним із найкривавіших у Росії. Кількість його жертв нараховувала десятки, якщо не сотні. І був у ньому "фінансовий геній" – двічі судимий за шахрайство Олександр Таранцев (він же Саша Слюнявий), якого бандити відрядили крутити у створеній ними компанії "Русское золото" віджаті у бідолах-"комерсів" гроші. За свідченнями одного з ватажків "медведківських" Олега Пильова: "Таранцеву доручили розвиток економіки, а прибутки ділили фіфті-фіфті: 50% "Русскому золоту", 50% угрупованню".

Крім організації різних фінансових афер і пірамід, Слюнявий замовляв убивства конкурентів і просто невгодних людей. За свідченнями того ж Пильова, серед них були Сергій Симонов на прізвисько Пельмень, Олександр Макушенко (Циган), керівники Фонду розвитку правоохоронних органів Володимир Єрмаков і Сергій Дроздов, засновник клубу "Доллс" Йосип Глоцер (його брат безуспішно намагався притягти Таранцева до відповідальності за цей злочин). Тоді ж було по-звірячому вбито архітектора Володимира Гінзбурга, який намагався перешкодити Слюнявому будувати будинок, порушуючи всі правила і закони.

Потім Таранцев кинув друзів-бандитів і приватизував їхній общак. Поплічники намагалися його вбити, але замах було зірвано. А потім їх посадили надовго.

Тепер Слюнявий – шанований підприємець, один із батьків-засновників відомого путінського Петербурзького економічного форуму. Свідченням, що викривали Таранцева як замовника вбивств, слідство чомусь не повірило. Експертизу перевірки Пильова на детекторі брехні було сфальсифіковано. Словом, утік Слюнявий, як колобок, від усіх: і від бандитів, і від ментів. І живе тепер гідний член вищого путінського товариства, філантроп і меценат Олександр Таранцев.

Запитаєте, як же йому це вдалося? А скринька не була й замкнена. Ще наприкінці 90-х Таранцев завів правильні зв'язки в чекістсько-путінському середовищі. За словами кілера "орєховських", знаменитого Льоші Солдата, фактичним начальником охорони ("кришою") Слюнявого ще в ті роки був Золотов — друг, охоронець і поплічник Путіна. Зараз він головнокомандувач Національної гвардії і один з найвпливовіших людей у державі.

Узагалі, Таранцев вчасно поставив на правильного чекістського коня. Тому він не в землі сирій лежить і не на довічному в тюремній робі сумує, а на різноманітних елітних тусівках у дорогих костюмчиках із дружиною-моделлю запалює.

Історія кар'єри Таранцева – усього лише один з епізодів (причому не найдіозніший) формування путінської еліти, до складу якої входять чекісти, бандити і "комерси", що "ходять під ними". Причому останніми роками стерлася тонка грань між цими "категоріями трудящих". Вони стали практично нерозрізненними. Банда Чайок тримає прокуратуру, як який-небудь Михась авторинок. Злодії призначають суддів і разом із ними займаються рейдерством (історія краснодарської судді Хахалєвої типова). Високопосставлені борці з обігом наркотиків очолюють наркомафію тощо.

Путін і його оточення здавна пов'язані з різними бандитськими угрупованнями. Наведу тільки один приклад. Іспанські слідчі, які ведуть справу одного з лідерів малишевського угруповання Геннадія Петрова, зафіксували його тісні зв'язки з Анатолієм Сердюковим (спільний бізнес), екс-прем'єром Віктором Зубковим, депутатом Держдуми Владиславом Рєзніком, начальником Слідчого комітету Олександром Бастрикіним (Петров заявляв друзям, що призначив його на цю посаду), президентом "Сбербанка" Германом Грефом тощо.

Уявіть собі, що під час розквіту мафії у 30-ті роки влада США вирішила не протистояти мафіозі, а об'єднатися з ними. Вищі чиновники поголовно стали частиною криміналітету, а ті, що вижили в розбірках мафіозі, увійшли до керівної еліти. Гувер із ФБР замість того, щоб ганятися за Аль Капоне, відкрив із ним спільний бізнес. Багсі Сігел став генеральним прокурором, Голландець Шульц — мером Нью-Йорка, Щасливчик Лучано – радником президента з національної безпеки. Сім'я Гамбіно заснувала фракцію в Сенаті. А президентом став який-небудь корумпований офіцер розвідки, пов'язаний спільним бізнесом з усіма перерахованими вище.

Путінська Росія — це саме така держава-мафія.

Джерело: Игорь Эйдман / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.
Як читати "ГОРДОН" на тимчасово окупованих територіях Читати