Путін позаздрить Берлусконі.
Путін спочатку хотів жити як Берлусконі. Розкіш, гарне вино, дівчатка, "яхти, раути, вояжі", періодично посиденьки з іншими сильними світу цього.
Так він і насолоджувався життям спочатку при владі.
Але Росія – не сонячна, весела Італія. У країні Івана Грозного, Достоєвського і Сталіна не заведено радісно жити і ставити перед собою раціональні цілі. Тут, якщо потрапив на трон, треба стати жахом для всього світу, змусити сусідів ненавидіти і боятися тебе. Тоді увійдеш в історію як "великий государ".
"В Кремле не надо жить, – писала Ахматова. – Там древней ярости еще кишат микробы: Бориса дикий страх, и всех Иванов злобы, и Самозванца спесь – взамен народных прав".
Путін підхопив у Кремлі вірус російського історичного хтоня, який із прицмокуванням з'їв його мозок.
У 2012 році Берлусконі говорив, що Путін "вважає його майже своїм старшим братом". Дрібний пітерський гопник явно орієнтувався на приклад свого італійського друга, хотів бути таким самим важливим мафіозі й багатієм, прожити довге, повне задоволень життя і померти у своєму ліжку в розкоші, серед коханок та слуг.
Але розум покинув російського диктатора. Він почав криваву гру, яка йому явно виявилася не до снаги, уявив себе новим Петром I і Сталіним в одному флаконі, залишаючись водночас дрібним гопником і злодієм. У підсумку на нього чекає зовсім інший, ніж у "старшого брата", фінал: помре, ворочаючись на жорсткому ліжку в Гаазькій в'язниці, або розтерзають власні холуї.
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора