+1 Київ
Прем'єр-міністр сказав, що Україна може стати однією з найпотужніших економік Європи. Років п'ять тому дехто Янукович, тільки вступивши в президентство, обіцяв вивести Україну у G20. І все за класичною слов'янською традицією. Лежав Ємеля на печі, лежав-лежав, а потім бац – і відразу найрозвинутіша економіка Європи. Біда в тому, що так не буває. Чудес не буває. А будь-яке економічне диво – це результат величезної роботи і не менших змін.
Навіть більше, хай що ми тут у себе будемо робити, ми все одно не наздоженемо Німеччини. Максимум можемо змагатися з Чехією чи Польщею. І це вже буде шалений успіх. І навіть для нього нам треба зробити неможливе. Грузія збільшила ВВП утричі, але так і залишилася біднішою за Україну.
Але уявімо, що наш Омелько зловив щуку, займаючись браконьєрським ловом, і загадав "хочу для повного щастя, щоб країна стала успішною і комфортною". І щука виявилася казковою. Вона розуміла, що головна проблема України – відсутність верховенства права. А ще вона усвідомлювала, що тільки ліберальна модель, запроваджена усіма сусідами західніше від Чопа, допоможе Україні стати успішною.
І депутати парламенту раптово стали реформаторами, забули про корупційний інтерес і місяць невтомно голосували за важливі закони. А уряд точно так само побіг імплементувати ці рішення. А десь у Франції клонували Еку Згуладзе, і десятки її точних копій приїхали в Україну, зайнявшись проектами з точкових реформ.
Отже, що має статися. Насамперед парламент. Рада сходу ухвалює "депутатську сотню", 100 перших необхідних законів. Найперше депутати проголосували за створення антикорупційного суду, який відразу почали створювати під контролем послів G7 і світових фінансових інститутів та під керівництвом Еки Згуладзе. Парламент також проголосував ліберальну земельну реформу, допустивши до ринку з 1 січня всіх, хто тільки захоче (приватних осіб, юридичних осіб, іноземців та навіть рептилоїдів), залишивши лише обмеження щодо концентрації. Один із клонів Еки Згуладзе зайнявся підготовкою бази для імплементації закону.
Депутати ухвалили закон про Службу фінансових розслідувань, доручивши другому клону Еки Згуладзе за підтримки послів G7 і світових фінансових інститутів до 1 січня сформувати цю службу. Усі економічні підрозділи поліції, СБУ і податкової поліції було звільнено і відпущено на вільні хліба. Через рік більша частина з них перетворилася з мільйонерів на банкрутів, накупивши на останні біткоїни і вистрибуючи з вікон, коли бульбашка луснула.
Як результат, у бізнесу прибрали їхнього головного ворога. Сам бізнес із 1 січня швиденько побіг виходити з тіні. Адже крім пряника до нього застосували батіг у вигляді фінансового моніторингу, одночасно прикривши шару із внутрішнім офшором – ФОПами. Вони залишилися лише для умовних бабусь, що продають насіння. І навіть вони продавали своє насіння з фіскальним чеком, який можна було оформити навіть на простому смартфоні. У підсумку різко обілилася контрабанда, оскільки реалізовувати сірий імпорт тепер було дуже складно.
А завдяки сплаченим "Ібіцею" податкам в Одесі вдалося створити безліч скверів. Одночасно парламент ухвалив закон "про валюту", повністю лібералізувавши внутрішній валютних ринок. Значно полегшивши доступ зовнішніх грошей до країни. Відразу парламент проголосував усе необхідне для запуску системи контролю трансфертного ціноутворення й амністію капіталів (для всіх, крім політиків), дозволивши за 5% відступних легалізувати всі капітали. Парламент ухвалив закон про приватизацію. А також правила BEPS.
Парламент узагалі вдало попрацював. Тут тобі і дерегуляція, і закон про захист прав кредиторів, щоб банки зрештою змогли кредитувати, і багато інших фінансових правил. Нацбанк, нарешті, дістався до страхового ринку, теж депутати допомогли, і почав там чистити Авгієві стайні.
Кабмін не міг відставати. Уряд, натхнений щукою і депутатами, узявся імплементувати рішення і давно назрілі реформи. Було остаточно лібералізовано ринок газу, з якого викинули прошарки Фірташа і Ко. Прискореними темпами почалася реформа корпоративного управління, незалежні наглядові ради одержали всі найбільші державні компанії, яких не мали продавати.
Саму приватизацію було негайно запущено. Уряд і Фонд держмайна, який очолив ще один клон Еки Згуладзе, виставив чіткий графік приватизації "Центренерго", "Укрспирту", "Турбоатому" та інших великих і цікавих об'єктів, чий продаж мав пройти протягом лютого–березня. Із 3 тис. об'єктів державної власності протягом 2018 року продали половину. Усі разом нарешті запустили Державне бюро розслідувань, забравши у прокуратури ще й слідство, відправивши прокурорів кудись до СБУшників.
Щука не забула і про вовка. Унаслідок "Роттердам+" утратив свій плюс. І максимальне використання технологій. Заміна бюрократів кодами.
А що ж вийшло? З одного боку, інвестори одержали чіткий сигнал. Зовнішні інвестори. А без них нікуди. Бо тільки Барон Мюнхгаузен умів витягувати себе за волосся з болота. Приватизація, проведена паралельно з лібералізацією валютного ринку, призвела до різкого припливу капіталу в країну. Пішли прямі інвестиції. А разом із ними пішли нові робочі місця, капітали і нова культура управління. Частка олігархів у бізнесі почала стрімко падати, зменшуючи і їхню вагу в ухваленні рішень.
Одночасно детінізація відкрила величезні ресурси, які наповнили бюджет без додаткової емісії. Створений антикорупційний суд і реформа правоохоронної системи істотно знизили корупцію, адже в одних забрали повноваження, а інших почали саджати. Економіка побігла вперед. Доходи бюджету, що різко зросли, сприяли і різкому зростанню ВВП, що дало можливість нарощувати державні інвестиції, будуючи дороги, школи тощо.
Це був найпростіший етап. Простий, тому що щуці не треба аж такою розумною, щоб зрозуміти, що робити. Усі ці рецепти давно написано. І їх треба просто застосувати. Щука просто витруїла своєю магією совок і корупцію з голови, а далі вже процес пішов. Але тепер було важливо, куди йому рухатися. Адже відпрацювати низьку базу – це одне, а от потім знайти свою нішу в новому світі – зовсім інше. Хоча багато країн живе і без цього. І дуже непогано живе.
Де має бути Україна? Очевидно, промисловість – це минуле століття. Сільське господарство – це сировинний придаток. Світові тренди – це інформаційне суспільство, сфера послуг і медицина із застосуванням нових технологій. І тотальна роботизація. Де тут Україна? Хай що ми будемо робити, Силіконової долини з нас не вийде. Принаймні поки є справжня Силіконова долина. Робототехніка позбавляє нас переваги дешевої робочої сили. Скоро вона нікому не буде потрібною, ця дешева робоча сила. Але ми можемо бути гнучкими.
Якщо не можна перемогти революцію – то її треба очолити. У Європі профспілки будуть проїдати лисину владі, не даючи запускати роботизовані заводи. Тому вони мають з'являтися у нас. Максимальна лібералізація законодавства у цій сфері, що дасть змогу розвинути як сектор підтримки роботів (ми ж пам'ятаємо, аутсорсінг наше все), так і створення заводів, які зможуть працювати на експорт (і не лише Європи).
А де є роботизація, там є багато вільного часу у людей. А де у них є вільний час, там його треба витрачати. Тому сфера послуг – це теж наше все. Саме тут Україна може посісти вигідне місце, і завдяки дешевизні (хай якими вибуховими темпами ми будемо зростати, ми все одно залишимося дешевшими за більшість європейських країн), і завдяки стандартному високому потенціалу. У нас смачна їжа, дешевий алкоголь...
Українські міста можуть наповнити туристи зі всього світу. А разом із китайськими інвесторами за годину їзди від Одеси ми побудували Фортунаполіс, адже не тільки Ляшко може грати в казино. У підсумку тисячі туристів з Індії, Туреччини і Європи полетять в Україну витрачати свої гроші і одержувати дешеве задоволення.
Ну і, звичайно, бажання людей жити довго. Є підозра, що у США і, можливо, Європі на низку досліджень, наприклад, із клонування тощо буде накладено вето. Ми маємо зробити в себе максимально ліберальне законодавство щодо цього. Та це вже фантазії на вільну тему. Але ж якщо щука чарівна, то все можливо. А без неї – поки що це все залишиться мріями.
Краще прагнути до досконалості і промахнутися, ніж цілитися в сірість і влучити. Але прагнення складається з безлічі зусиль. Якщо, звичайно, у вас немає чарівної щуки.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
