Лайфхак від "Привату" – Господарський суд Києва ухвалює рішення щодо єврооблігацій, випущених за британським правом.
Уміння колишніх акціонерів "Привату" вирішувати питання в судах завжди вражало. Вражає воно і зараз. То суд забороняв аудит банку і розслідування детективного агентства Kroll, то потім забороняв адвокатам брати участь у лондонському суді. І, судячи з усього, усі такі рішення сходили судам із рук. Тому що за одним рішенням, на яке, звичайно ж, подавали апеляцію і воно назавжди зникало в сутінках, ішли інші. І судді не боялися їх ухвалювати, хоча після кожного такого рішення суду до самого судді мають приходити і з НАБУ, і з прокуратури, й із судової вертикалі.
Приходити і виганяти копняком під зад. Та й журналісти мали з'ясувати, на якому позашляховику їздить суддя і в якому котеджному містечку він живе. Можливо, це б не страхувало нас від майбутніх таких рішень судів, але принаймні підвищувало б вартість кожного наступного рішення суду для Коломойського і Ко.
З останньої судової творчості – 28 березня Господарський суд Києва частково задовольнив позов власника єврооблігацій "ПриватБанку" – панамської компанії THEO Worldwide Corp – і вирішив стягнути з фінустанови $574 тис. Сума, звичайно, незначна. Але, цілком можливо, це лише проба пера. Або спроба вплинути на рішення Лондонського суду, принісши йому вердикт з України. Того самого суду, який має стягнути з колишніх акціонерів "ПриватБанку" на користь українських платників податків $2,5 млрд. У будь-якому разі, це просто феєричне рішення. Тому що зрозуміти, до чого тут Господарський суд Києва і єврооблігації, випущені за британським правом, дуже складно.
Можна придумати мотивацію судді, але не логічне пояснення. І так, не зайвим буде нагадати, що колишні акціонери "ПриватБанку" володіли левовою часткою єврооблігацій фінансової установи. І, за чутками, продовжували скуповувати папери, коли їхня ціна впала після націоналізації. Звичайно, можна припустити, що за панамською компанією стоять якісь пристойні інвестори. Адже так буває? Панама ж та юрисдикція, куди зазвичай просто ломляться пенсійні фонди американських пожежників. Але щось підказує, що за цією вивіскою стоїть джентльмен із Женеви.
НБУ подав апеляцію, і це рішення суду не будуть виконувати. Це очевидно. Але так само очевидно, як часто колишнім акціонерам "ПриватБанку" та пов'язаним із ними особам удається одержувати потрібні рішення суду. То сім'я Суркісів, тепер ось якісь панамські патріоти. І після таких рішень судів не дивуйтеся, чому в Україну не приходять іноземні інвестори. Тому що вони знають, що з такою самою легкістю Господарський суд визнає, що завод із виробництва горілки належить не французькій компанії, а українському патріоту.
А потім інший суд визнає, що, незважаючи на рішення Лондонського суду, торговий центр теж має належати іншому українському патріоту. Або скаже, що американської компанії тут узагалі не стояло, а італійський банк ніколи не давав кредиту українським патріотам. Інвестиції люблять безпеку. І лякає їх більше навіть не божевільна з мінометом, яка може бігати центром Києва (хоча це теж лякає), а тихі рішення судів. І вони нам обходяться набагато дорожче, ніж сума, на яку "патріоти" отримують активів. Кожне рішення на мільйон відлякує прихід інвестицій на мільярд.
І так, цілком можливо, що з часом суд Лондона зобов'яже Україну домовитися з власниками єврооблігацій. І державі доведеться виплатити. Але це буде суд Лондона. У якого буде на це право. І це точно буде не завтра. І це точно не має бути Господарський суд Києва.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора