Побачивши, як посипалася російська армія, Ердоган вирішив, що зараз найкращий час для удару в спину Путіна азербайджанським ножем

Азербайджанський ніж Ердогана в спину Путіна.

Ердоган просто супер професіонал у вставлянні ножів у спину. Причому він може вставляти їх одночасно в різні спини різним людям.

Не минуло й тижня, як Ердоган підтримав Путіна в його зерновому шантажі. Заявивши, що зернову угоду можна переглянути і вона не працює так, як передбачалося. Може, тому, що Путін цим шантажем хоче добитися збільшення російського експорту, наприклад, добрив, а Ердоган думає, що і тут він може бути посередником і заробити. Нічого особистого, тільки бізнес. І не важливо для Ердогана, що "зернова угода" дуже важлива для України і української економіки. Хоча ні, якраз важлива, бо тоді шантаж буде ефективнішим.

А потім сталася блискавична операція ЗСУ в Харківській області. І посипалася російська армія. І це побачив Ердоган. І вирішив, що це найкращий час для свого удару. У результаті Азербайджан почав атаку на Вірменію. Розуміючи, що саме в цей час Росія не може собі дозволити втрутитися. Що саме в цей час неважливо, є Вірменія членом ОДКБ чи ні. Немає можливості в росіян прийти на поміч. Росія не може собі дозволити ще одну військову ганьбу. Вона й одну не дуже може собі дозволити. А тут перспектива двох водночас.

Російська армія така могутня, що її могутність зараз помітна всім навколо. Для цього не потрібно навіть сідати на найбільше колесо у Європі. Цю могутність видно і з-під Херсона, і з Анкари, і з Баку. І з Єревана видно. І зараз Ердоган одним ударом виставляє на посміховисько не лише Путіна і російських генералів, а й ОДКБ. Конкурента свого впливу в Середній Азії. Що заважає йому будувати тюркський світ. ОДКБ, який виявився точно не аналогом НАТО. Цікаво, чи буде на найближчій зустрічі з лідером Китаю Путін благати Сі витягти в нього із заду ніж Ердогана.

Звісно, в цій ситуації не позаздриш Пашиняну. Вірменська армія не може на рівних протистояти силам Азербайджану, за якими стоїть спільний друг Ердоган. Вірмени критично залежать від Росії. І тому тиждень тому Пашинян, як цуцик, бігав за Путіним у Владивостоці, склавши компанію лідеру хунти з М'янми, демонструючи на економічному форумі, що ніякої ізоляції Росії немає. Не допомогло.

Так що якщо знову побачите, що Путін якось криво сидить за столом, то можете тепер із впевненістю сказати. Сидіти рівно йому заважає ніж Ердогана.

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора