+14 Київ
Найбільша проблема мирного плану Трампа. Це навіть не питання юридичного визнання Криму як російської території самими американцями. Це неприємно. Гидко. Але ж не перший раз Трамп робить щось таке. І це більше символічний крок.
Ключова проблема – зняття санкцій. Усіх. Тих, які, за словами росіян, "не працюють", але зняття яких вони завзято виторговують, улещуючи президента США.
Бо виходить, що немає покарання агресору. Путін захопив частину території України. Потім зупинив подальшу агресію. На яку в нього й так немає вже сил. І вийшов без покарання. Не віддавши крадене. Чорт забирай, навіть українські корупціонери, ідучи на угоду зі слідством, віддають те, на чому їх спіймали.
І це не тільки про справедливість. Хоча це дуже несправедливо. Це про сигнал. Що можна робити все, що завгодно, й тобі за це нічого не буде. Це прямо стимулює як Путіна, так і інших агресорів по світу, починати війни. І відкриває таку скриню Пандори, що світ себе не впізнає.
Путін повернеться до своїх олігархів і скаже: "Дивіться, як я і говорив, ми перемогли – не Україну, ми перемогли США, відновили велич і повертаємося до колишнього життя".
Чому після такої перемоги йому не спробувати ще? За рік? За три? За п'ять? Чи це приховане бажання Трампа щось там захопити й анексувати прокладає дорогу до мрій – хоч це й має занадто складний вигляд для президента США.
І, звісно, це й питання безпеки для України. Стагнуюча слабка Росія – це одна з найкращих гарантій безпеки. Звісно, на додачу до ЗСУ й розуміння, яке тепер має бути завжди в будь-якого українського політика, що для того, щоб війни не було більше, до неї треба бути завжди готовими. Але Росія без санкцій зможе відновитися набагато швидше. І знову подумати, що чому б ні…
Тому критично важливо й для України, і для ЄС саме питання збереження санкцій проти Росії. Які мають бути прив'язані не до зупинки вогню, а до наявності російських солдатів на законній території України.
Джерело: nv.ua
