+1 Київ
У нас так багато сподівань, що США затвердять потужні санкції та введуть мита в розмірі 500% для країн, які купують російську нафту, що аж дивно.
Цього ніколи не станеться. Цими санкціями можна лякати, так. Але їх ніколи не введуть.
Чому?
Бо це означало б введення мит на рівні 500% на товари з Китаю та Індії. Нагадати, що сталося, коли Трамп обклав митами весь світ, включно з пінгвінами? Фондові ринки полетіли вниз, і ринок облігацій внаслідок цього змусив Трампа здати назад. Трамп програв торговельну війну Китаю. І відповз назад. У принципі, мита в розмірі 150% чи 500% – немає значення. Це означає зупинення торгівлі. І Китай уже продемонстрував Трампові, що США не можуть собі такого дозволити. То чи наважиться Трамп повторити?
Це було в ситуації, коли Трамп дуже хотів ввести ці мита. Спати не міг, так хотів. Зараз ми маємо ситуацію, коли Трамп дуже не хоче вводити санкції проти Росії. Дуже не хоче. Чому він цього не хоче, то тема для окремої розмови, а може, навіть медичної дисертації або розслідування ФБР. Але факт є фактом. Не хоче. Якщо Трамп протягом місяця здав назад щодо менших мит, які він хотів, то чи наважиться він ввести більші мита, яких він не хоче. Питання риторичне, а без бажання Трампа нічого не буде.
Тому ці санкції можуть висіти на стіні, як рушниця. Якщо США наважаться тиснути на Росію, якщо станеться таке диво в голові Трампа, якщо жалюгідність і слабкість стануть занадто очевидними й це буде мати значення, то потенційні санкції можуть використати як важіль тиску на Індію, одного з покупців російської нафти, паралельно зі значними дипломатичними зусиллями в цьому напрямі, з намаганням продемонструвати Індії, що краще купувати в Саудівської Аравії, тим більше вони якраз значно збільшують видобування. Проблема в тім, що після того, як Трамп здав назад у торговельній війні, коли моргнув першим, Індія вже не повірить, що все це по-справжньому. З Китаєм навіть такі розмови, до речі, не можливі, Китай і далі купуватиме російську нафту. На жаль.
Тому якщо раптом політика Трампа і зміниться, якщо вони навіть знову повернуться до введення санкцій, то це будуть не ці атомні санкції, які активно просуває сенатор Грем, хоча вони нам і дуже подобаються.
Чи означає це, що тиснути не треба? Чи означає це, що санкції не потрібні? Ні. Бо найбільший подарунок, який Трамп зробив Путіну й російській економіці, – він дав їм віру, що вони можуть перемогти й усе скоро закінчиться. Він запалив світло в кінці тунелю, дав цю віру і надію. Це дуже допомагає російській економіці, яка вже перебуває під значним тиском, бо економіка – це дуже часто про очікування і про психологію, тому будь-які нові додаткові санкції, навіть слабкі, навіть символічні, були б дуже корисні. Вони б ударили в першу чергу не по доходах від продажу нафти, а по вірі. Забрали б у росіян надію, у російського бізнесу, що скоро все повернеться до старих добрих часів.
Але щоб хоч щось сталося, має статися диво. Диво в голові Трампа. І велике питання, чи віримо ми досі в дива.
Джерело: Сергій Фурса / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
