-3 Київ
Путінські плани щодо захоплення всієї України руйнуються. На сьогодні Путіну варто вирішувати об'єктивніші завдання, оскільки ресурсів для підтримки кампанії на всій території України недостатньо. Але водночас цілком очевидно, що диктатор, який перебуває при владі 22 роки, керується зовсім іншою логікою, і словосполучення "здоровий глузд" до нього не застосовують. Завдання в диктатора лише одне – залишитися при владі. Він розуміє, що воєнна поразка – це пряма дорога на політичний ешафот, а для нього особисто це кінець життя. Путін аж ніяк не готовий визнавати навіть часткову поразку в Україні. Йому потрібна перемога, до того ж до 9 травня, тому він кидає на війну всі ресурси. Із Далекого Сходу перекидають війська. Із військових баз у Грузії та Вірменії, із Таджикистану.
Тому я дуже скептично ставлюся до переговорів, які зараз ведуть. Україна, можливо, була б готова на повернення до демаркаційних ліній станом на 24 лютого, звісно, не визнаючи жодних анексій. Але проблема в тому, що Путіна це не влаштовує. Він не може відмовитися від мети політичної перемоги, вираженої, зокрема, у територіальних надбаннях. Ми й Путін говоримо з різних логік, для нас людське життя безцінне, втрата кожного життя мирного жителя чи солдата – це трагедія. Для Путіна це просто статистика.
Саме тому я говорю, що поки Путін перебуває при владі, миру не буде. Для нього перемир'я – це можливість перегрупуватися. Він бачить Україну як перешкоду на шляху своїх загарбницьких геополітичних планів, тому якщо він не досягне успіху в цей конкретний момент, він намагатиметься використати інші можливості. З огляду на все це я вважаю, що єдиною розумною позицією для вільного світу є стратегія, спрямована на крах путінського режиму. А шлях до краху путінського режиму лежить через перемогу України в цій війні та підняття українського прапора в Севастополі.
Джерело: Гарри Каспаров / Facebook
