+1 Київ
– Та ну, який я герой? – говорить Люда телефоном. – Просто треба було щось робити.
Щось робити – це зашити незнайомій людині розірваний уламком ракети живіт. Просто на вулиці.
Люда – ветеринарка. Того дня вона вийшла з дому, щоб передати колегам "гуманітарку" – корм для безпритульних тварин.
Харків, район стадіону "Кіровець".
– Ракета вибухнула метрів за двісті, – розповідає Люда, – ми з Дімою впали на землю, а за хвилину почули крики і побігли туди.
В епіцентрі вибуху лежало двоє чоловіків. Люда кинулася до першого і помітила характерні ознаки перелому хребта – синці під очима та за вухами. Каже, миттєво згадала перший курс інституту – чіпати цю людину в жодному разі не можна. У другого чоловіка з-під куртки текла кров, розстебнула, а там – нутрощі назовні.
У "швидкій" сказали, що швидко приїхати не зможуть, Люда набрала номер знайомого хірурга.
– Ший судини, терміново! – закричав хірург. – Будь-яким способом зупиняй кров.
Поки друг Діма бігав до Люди додому по медичну валізку, в якій були затискачі, спеціальні нитки та голки, Люда тримала людські судини черевної порожнини руками.
– Я йому повторювала: "Не вмирай, потерпи, потерпи, потерпи" – ось і весь наркоз.
Чоловік не кричав, чи то був у шоці, чи непритомний.
– Мені здавалося, що це триває години три, – зізнається сьогодні Люда, – насправді все зайняло чотири хвилини.
Коли нарешті приїхала "швидка", дівчину запитали: "Ви медик?".
Незручно, звичайно, каже мені Люда, але я сказала "так".
– Ні, якщо в моєму дипломі "лікар ветеринарної медицини" прикрити рукою останні два слова, то й не збрехала зовсім.
Сьогодні Люда вже може сміятися. Після цієї історії її дві доби трясло, нудило та рвало. Без зупинки.
А потім вона знову і знову набирала номер невідкладної допомоги
– Пацієнти з Камишева, як вони?
Люда розповідає, що після шоку виникла дика тривога – занесла інфекцію, не ту судину перетисла, щось не те зробила, убила...
На восьмий раз чергова в лікарні попросила її більше не телефонувати – "дістала".
Обидва пацієнти живі, стан стабільний. Люда знає лише, що одного звуть Сашко, а другого – Назар. Але хто з них хто – не знає.
Словом, Сашку – Назаре, якщо дівчина колись спересердя обізве тебе козлом чи жеребцем, не сперечайся. Тому що так – життя тобі врятувала ветеринарка.
І ще про Люду.
Вона залишається в Харкові під обстрілами, бо має двох собак і чотирьох котів.
Вона не може їздити на екстрені виклики до тварин тому, що має восьмирічну доньку саму вдома.
Тому останнім часом Люда заробляла на життя в'язанням. Светри, кардигани, сукні. В'язала на спеціальній машинці. Каже, навчилася та захопилася ще у декреті.
Днями ця машина зламалася. Вона була стара, і запчастини від неї рідкісні та дорогі. Люда дуже засмутилася.
І ось я подумала, раптом у когось є в'язальна машинка для Люди – ветеринарки з Харкова, яка жодного подвигу не здійснила, просто зашила незнайомій людині розірваний уламком ракети живіт. Прямо на вулиці.
UPD. В'язальна машинка для Люди знайшлася за 17 хвилин після публікації, низький уклін Зої Бірюковій. Люблю вас, люди.
Джерело: Анна Гин / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
