+2 Київ
Судна реформа. Як визначали доброчесність переможців конкурсу до Верховного Суду.
В Україні закінчився конкурс до Верховного Суду. Імена переможців відомі – відтепер 120 кандидатів, які дістали найвищі бали, перевірятиме Вища рада правосуддя (ВРП). Після цього ВРП готує подання на призначення президентові України, і він підписує указ. Роль гаранта у цій історії суто церемоніальна.
Як заявили у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (ВККС), яка проводила конкурс, новий суд на 96% складатиметься з нових людей. "Серед 120 переможців лише 5 суддів чинного Верховного Суду. Решта кандидатів – це судді інших інстанцій, адвокати, науковці, ті, хто має сукупний стаж", – пояснює голова ВККС Сергій Козьяков. За його словами, кількість "не суддів" у Верховному Суді становить 24%, або 29 кандидатів.
Порівняти відсоток із представництвом "не суддів" у Верховних Судах інших країн складно, адже всюди різна судова система і, відповідно, кількісний склад Верховного Суду. До цього ж такого масштабного конкурсу на 120 найвищих суддівських посад ще ніхто не проводив. "Це складно і технічно, і методологічно", – кажуть у ВККС. Водночас той самий Козьяков часто порівнює приклад України з Португалією, яка також має велику кількість суддів ВС: "У Португалії встановлено квоту для "не суддів" – 10%. Ми дістали серед переможців – 24%. У Господарському касаційному суді у складі ВС буде 40% не суддів – це взагалі унікальний випадок у світовій практиці".
Один із закидів, котрий звучав, – це те, що 76% суддів погані, бо вони прийшли “із системи”. Але, вибачайте, так сталося, що у суді мають працювати судді. Наголошую, судді, а не сантехніки, двірники, медики чи ті, хто просто вміє кучеряво говорити. Та й представники громаськості, котрі входять до Громадської ради доброчесності, мають певні претензії до 25% обранних на конкурсі суддів.
Як бачимо, з одного боку, ВККС говорить, що всі кандидати, які потрапили до фінального рейтингу, підтвердили здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді. З іншого боку, представники Громадської ради доброчесності (ГРД), яка мала допомагати Комісії під час конкурсу, кажуть про те, що 25% кандидатів на їхній погляд "недоброчесні", адже отримали висновок ГРД.
У медіапросторі свідомо намагаються нівелювати конкурс ВСУ та поставити під сумнів легітимність обраних кандидатів. Хоча реформу було запущено саме для того, щоб повернути довіру до суддів, тому й почали процес із найвищого суду країни.
Доброчесність переможців конкурсу
Громадська рада доброчесності включається у роботу під час другого етапу конкурсу – дослідження досьє та співбесіди. У межах цього етапу вона сприяла ВККС у встановленні доброчесності 381 кандидата, яких було допущено до цього етапу.
Представники громадських організацій наприкінці минулого року провели збори й обрали склад ГРД. Суспільство навряд чи слідкувало за цим процесом, адже членів ГРД, на відміну від аналогічних органів при інших структурах, не обирали під час відкритого інтернет-голосування. Тим не менш, ці люди взяли на себе відповідальність визначати, хто є, а хто не є доброчесним серед кандидатів конкурсу.
Вони мали проаналізувати інформацію з відкритих джерел (публікації у ЗМІ, повідомлення громадян) щодо відповідності кандидатів критеріям професійної етики та доброчесності. Після цього – вирішити, хто з кандидатів відповідає цим критеріям, і тоді надати ВККС інформацію. Або хто не відповідає – і надати висновок.
Інформацію з висновку перевіряла ВККС та паралельно отримувала дані ще з 20 джерел, включно з антикорупційними органами. Також члени комісії нагадують, що керувались висновками психологів, які ґрунтуються на співбесідах із кандидатами та результатах чотирьох методик тестування морально-психологічних якостей і загальних здібностей. До речі, такого комплексного "психологічного" дослідження кандидатів у судді ще ніхто не робив також.
Зіставивши всі дані, ВККС ухвалювала рішення – погодитись із висновком ГРД або припинити участь кандидата в конкурсі.
Варто зазначити, що ГРД провела велику роботу. Вони перелопатили великий масив публічної інформації щодо 381 кандидата. Це не була прогулянка в музей судової системи, а радше прогулянка по закутках таємного життя кандидатів. Ураховуючи, що цю роботу здійснювали на волонтерських засадах і ніхто її не оплачував – вони перерили весь інтернет у пошуках "гріхів" претендентів.
Спочатку ГРД підготувала висновки стосовно 146 кандидатів із 381. Потім скасувала 12 своїх висновків. Із висновками щодо 51 кандидата комісія погодилась та припинила їх участь у конкурсі. Ще 8 кандидатів, які мали висновки ГРД, вирішили зійти з дистанції самі, аби не виставляти на широкий загал виявлених "скелетів" у фешенебельній шафі. Таким чином із конкурсу вибули 40% тих, хто отримав висновок від ГРД.
Усі інші кандидати після перевірки ВККС підтвердили здатність здійснювати правосуддя.
ГРД не погоджується з цим твердженням, більше того, уважає, що серед переможців не повинно бути нікого, хто мав від них висновок. Варто запитати, чи може голос одного непрофесійного органу, який збирає інформацію з відкритих джерел, бути вирішальним у визначенні переможців конкурсу?
Європейські стандарти кажуть, що ні – роль громадськості може бути дорадчою. Про це йдеться у висновку Ради Європи щодо Регламенту роботи ГРД. А cпеціальний представник генерального секретаря Ради Європи в Україні Режі Брійя, в інтерв’ю "Укрінформу" заявив, що європейські стандарти не забороняють залучати до конкурсу Громадську раду доброчесності, але роль цих фахівців може бути лише консультативною, але не вирішальною.
І ще одна цитата єврочиновника: "Вища кваліфікаційна комісія суддів України може долати негативні висновки ГРД щодо суддів чи кандидатів на посаду судді. І це слід вважати позитивним і таким, що відповідає європейським стандартам".
В Україні роль громадськості не була лише дорадчою. ВККС розглянула та перевірила всі висновки та під час голосування прийняла рішення щодо подальшої участі у конкурсі кожного кандидата. 51-го вона виключила з конкурсу – і це вплив громадськості.
Американська модель
Для прикладу, можна порівняти процедуру обрання суддів Верховного Суду з американською моделлю. Варто підкреслити, що вона зовсім інша – до складу ВС входять лише 9 суддів, але вони призначаються пожиттєво (у нас – до досягнення 65 років).
У відборі та призначенні суддів ВС задіяні виключено політичні інститути – у нас парламент та президент повністю виключені з конкурсу. Так, президент США попередньо розглядає можливі кандидатури, обирає лише одну та після перевірки ФБР подає її на голосування Сенату. Кандидат може перемогти навіть із перевагою в один голос, простою більшістю голосів.
Знову-таки, в Україні ВККС під час пленарного засідання, де висновки ГРД розглядались всіма членами Комісії, повинна була набрати 11 голосів із 16, щоб кандидат залишився в конкурсі.
У США немає органу громадськості, який міг хоча би уособлювати громадську думку – там немає прямих механізмів залучення до відбору суддів. Водночас, у Сполучених Штатах чуттєво сприймають суспільне обговорення, а під час голосування у Сенаті враховують такий фактор як публікації у ЗМІ.
Хоча у 1991 році був відомий (завдяки фільму "Слухання", який, до речі, дуже радить усім подивитись голова ВККС) випадок, коли Сенат із перевагою усього в чотири голоси обрав членом Верховного Суду Кларенса Томаса. Під час розгляду його кандидатури виник скандал щодо сексуальних домагань. А ця теми є досить чутливою у США. Тим не менш, Сенат проголосував, а країна сприйняла нового суддю, адже повага до свого Верховного Суду у США беззаперечна.
Нам ще варто навчитися поважати тих, кого самі ж обрали. А суспільство почне довіряти обраним суддям лише тоді, коли отримає результати. Саме на результат мають працювати судді майбутнього Верховного Суду. Вони мають зробити дуже багато, аби переконати, що вони найкращі.
Джерело: "ГОРДОН"
