Росіяни не хочуть застосування ядерної зброї.
Ну, гаразд, здебільшого не хочуть: дехто, згідно з картинкою, все ж таки мріє закінчити життя самогубством не поодинці, а колективно.
Але для решти навіть два десятки років промивання мізків не зламали якоїсь останньої внутрішньої межі. Межі інстинкту самозбереження.
Проблема, однак, зовсім в іншому. "Любих росіян" не заведено запитувати.
Рішення у країні ухвалюють не вони і навіть не з огляду на них. А вже у разі такого рішення, після якого електорату точно не залишиться, радитися з ним тим паче не буде потрібно.
В елітах усе ж таки охочих жахнути – одиниці, попри риторику двох злісних карликів. Перед смертю там тваринний страх. Особливо у бункерного виповзня, який хоче й надалі існувати. У рай для себе він, звичайно, вірить, але не фанатично, з осторогою. Адже чорт його знає, чи домовився там Гундяй.
Тож рай надійніший на землі. Транслювати його можна на екрани, які в бункері замінюють вікна.
Де ж я це читав? А, до речі, у S.N.U.F.F. у Пелевіна…
Джерело: Дмитрий Гудков / Facebook