+6 Київ
Дії керівництва Казахстану щодо розслідування січневих протестів значно вплинуть на те, як розвиватиметься ця країна в політичному та економічному аспектах.
У четвер, 13 січня, спецдоповідачка ООН із питань боротьби з тероризмом Фіоннуала Ні Аолаїн закликала владу та сили безпеки Казахстану припинити застосування смертоносної сили проти протестувальників, не зловживати терміном "тероризм" стосовно противників держави, а також дотримуватися прав затриманих учасників протестів. Окрім того, вона закликала до незалежних розслідувань подій, що відбулися.
Незалежні розслідування мають не меншу важливість для майбутнього Казахстану, ніж припинення насильства. Відмова від неупередженого повного розслідування всіх актів насильства, скоєних під час масових протестів у Казахстані, може на тривалий час укорінити недовіру між народом та інститутами державної влади.
У цьому випадку Казахстан ризикує надовго втратити національну згоду, перетворитися на політично нестабільну державу та підірвати свій економічний добробут у майбутньому.
Керівництву Казахстану треба мати на увазі, що відмова суспільству у справедливості має найтяжчі наслідки для політичного керівництва.
Досить глянути на Україну. Відмова розслідувати акти масового насильства з боку влади на Майдані 2013 року стала однією із причин масових протестів, що призвели до десятків смертей, до втечі четвертого президента.
Відсутність результатів розслідування злочинів, скоєних на Майдані, лягла важким тягарем на довіру суспільства до наступних президентів України та інститутів державної влади як таких.
Нинішні протести в Алмати та інших містах – не перші в історії Казахстану. Були масові сутички в Алмати та Караганді 1986 року, де постраждали тисячі людей. Були масові протести в Мангістауській області, апогеєм яких стала трагедія в місті Жанаозень 2011 року. Усі ці протести об'єднує те, що їм не дали всеосяжної та вичерпної правової оцінки.
Суспільства взагалі довго й тяжко відновлюють мир та злагоду після масштабних суспільних сутичок і після масового взаємного насильства між громадянами та владою. Варто згадати, що частини Ірландії досі розділяє стіна, а турецьку та грецьку частини Кіпру досі розділяє колючий дріт.
Якщо ж насильству в цих сутичках не дають повної об'єктивної та невідкладної правової оцінки, шлях до національної єдності стає ще довшим. Державна влада в таких випадках довго і складно відновлює свою легітимність, а політична влада безповоротно втрачає довіру до себе.
Примирення після конфліктів є важливою умовою розвитку та процвітання у майбутньому. Як свідчить практика, примирення неможливе без відновлення справедливості. Однак у суспільства має не викликати сумніву неупередженість влади у справах розслідування, засудження й помилування. Інакше завдання з відновлення взаємної довіри між громадянами, а також між суспільством та владою і політиками не буде вирішене.
Але як забезпечити довіру, якщо, наприклад, розслідування проводить та влада, проти якої частина громадян нещодавно виступала на вулицях? Чи якщо розслідування сутичок на міжетнічному ґрунті проводить влада, у якій домінують представники однієї з етнічних груп – учасників конфлікту?
Якщо для примирення є воля всіх сторін, то довіру до слідчих та судових дій можуть забезпечити особливі механізми – механізми перехідного правосуддя. Вони сприяють відновленню справедливості, яке прийме щонайменше більшість учасників конфлікту.
Це судові та несудові процеси й механізми, пов'язані зі спробами суспільства подолати спадщину великомасштабних порушень прав людини. До них належать дії щодо судового переслідування, репарації, комісії зі встановлення істини та реформи інститутів, зокрема люстрації. Наприклад, гібридні суди було створено в Боснії та Герцеговині після війни в 90-х роках минулого сторіччя.
У таких ситуаціях, як зараз у Казахстані, можливо, і корисно використати інститут гібридних (змішаних) судів. Ідеться про такі спеціально створені суди, які включають таку сторону, що має авторитет і довіру у громадян.
Наприклад, це можуть бути судді міжнародних судів або авторитетні судді інших країн, які характеризують зразкова правова система та відсутність інтересів на території цієї держави. Цей інструмент здатний забезпечити довіру до процесу правосуддя. Завдання це складне. Що доводить наявність лише небагатьох прикладів використання механізмів перехідного правосуддя.
Найяскравішими сучасними зразками застосування перехідного правосуддя є постнацистська Західна Німеччина, пострадянська Східна Німеччина, значною мірою країни Балтії.
Успіх у застосуванні перехідного правосуддя визначають кілька факторів:
- прозорість та неупередженість дій влади у намірі встановити правосуддя;
- рішучість влади у цьому намірі;
- невідкладність (що раніше здійснюють правосуддя, то менше рецидивів недовіри та претензій у майбутньому);
- єдність підходів до кваліфікації злочинів та до визначення відповідальності;
- доведення цього процесу до кінця, тобто до справедливих вироків і/або амністії.
Механізми перехідного правосуддя є корисними і для України, особливо коли вона відновить контроль над своїми тимчасово окупованими територіями.
Щире возз'єднання людей можливе лише після того, як буде піднято на поверхню та оцінено із правового погляду всі злочини, скоєні під час збройного конфлікту та окупації.
Джерело: "Українська правда"
