+2 Київ
Саміт лідерів Європейського союзу, який відбувся цього тижня у Брюсселі, завершився без прориву в одному з найважливіших питань для майбутнього України й усієї Європи – використання заморожених російських активів на суму приблизно €140 млрд для допомоги нашій країні. Обговорення, здавалося б, давно назрілого рішення знову відкладено – тепер до грудня.
За даними Politico, переговори зайшли у глухий кут через безкомпромісну позицію прем'єр-міністра Бельгії Барта де Вевера.
На закритих засіданнях він категорично заперечував проти прямого використання російських активів, що змусило дипломатів пом'якшити формулювання підсумкового документа.
Фактично, на вимогу Брюсселя, заява виявилася настільки розмитою, що втратила будь-яке політичне значення. А йдеться ж не просто про цифри й відсотки – ідеться про життя і смерть людей, які щодня зустрічають світанок під звуки сирен.
Видання Le Soir уточнює: Бельгія планує щороку отримувати €1,2 млрд у свій військовий бюджет саме завдяки податкам із доходів від реінвестування заморожених російських коштів, які зберігають у системі Euroclear. Ці гроші вже стали частиною національного фінансового планування.
Саме це, за даними журналістів, і є справжньою причиною, через яку прем'єр Барт де Вевер відмовився підтримати експропріацію заблокованих російських активів. Не тому, що він має правові сумніви. А тому, що він не хоче втрачати джерело доходу, яке приносить Бельгії сотні мільйонів євро щороку.
Погодьтеся, важко знайти наочніший приклад європейського цинізму. На тлі сильно зруйнованого Харкова, Дніпра, Сум, Одеси, Києва й інших українських міст, які щодня зазнають ракетних атак, на тлі загрози того, що жителі всієї України можуть банально замерзнути цієї зими через руйнування російськими окупантами всієї енергетичної інфраструктури, бельгійський уряд розмірковує, як би не втратити дивідендів від чужих злочинів.
Тут варто зауважити, що є речі, які неможливо зрозуміти з аналітичних записок і сухих звітів. Можливо, саме тому прем'єру Бельгії Барту де Веверу варто приїхати до Києва. Не на парад, не на конференцію і не на безпечний дипломатичний прийом. А тієї миті, коли російські ракети й Shahed знову полетять на українську столицю.
Варто хоч раз почути виття сирени, побачити вибухи за вікном, відчути холод бетонного укриття, де матері притискають до себе дітей, щоб вони не чули гуркоту. Німецька міністерка економіки й енергетики Катерина Райхе під час візиту до Києва пережила саме це.
Як вона розповіла, увечері їй довелося спуститися в бомбосховище – уперше в житті. "Для мене це був важкий досвід, для українців це стало повсякденною реальністю. Минула ніч іще раз засвідчила, що атаки Росії спрямовані на те, щоб виснажити населення", – розповіла вона.
Перед нами контраст між політичними формулюваннями й людським досвідом. І він висвітлює більше, ніж будь-які дебати. Упевнений, що після ночі в укритті німецька міністерка зрозуміла те, що не прочитаєш у доповідях: зволікання з допомогою Україні подібне до смерті. У буквальному сенсі. Напевно, і прем'єр-міністру Бельгії потрібно відвідати Київ у мить чергового ракетного і дронового удару по нашій столиці, щоб і до нього дійшло очевидне.
Поки ж складається приголомшлива за своєю цинічністю ситуація. З одного боку, усі визнають, що путінська Росія перетворилася на пряму історичну копію гітлерівської Німеччини. З іншого – у європейських столицях, як і раніше, знаходяться політики, котрі вважають за краще не дратувати агресора, а міркувати про "ризики ескалації" та "правові тонкощі".
Але якщо провести історичну паралель, то картина буде абсурдною: уявіть, що на четвертому році Другої світової війни союзники міркували б, як би протистояти Гітлеру, не накликаючи на себе його гніву, – і водночас іще зберегли б прибуток від його заморожених рахунків. Спостерігати за всім цим гидко з будь-якого міста світу. Але особливо – з Києва й будь-якого українського населеного пункту, які от уже три з половиною роки є цілями російських окупантів.
Джерело: "ГОРДОН"
