Звернення Путіна до бойовиків із вимогою не стріляти припинило б насильство. Он, подзвонив ватажкам ОРДЛО – і ті відразу звільнили заручників

Під час міжпарламентської ради Україна – НАТО і від наших колег-депутатів із різних країн, і від журналістів чи не найбільше мене запитували про перемир'я, яке було узгоджене на останній зустрічі в Мінську й мало вступити в дію з 5 березня.

Протягом цих страшних років війни перемир'я на Донбасі оголошувалося 12 разів, як правило, за ініціативи України (або ОБСЄ), востаннє – якраз із 5 березня. Україна завжди послідовно виконувала зобов'язання дотримуватися тиші, не відкривати вогонь першими, наші військові отримували відповідні команди і дотримувалися тиші. Але жодного разу перемир'я не дотримувалося іншою стороною. Ось і цього разу вже 5 березня, уночі, через кілька годин після домовленого режиму тиші, з іншого боку пролунали обстріли. Цього тижня режим тиші порушувався і на донецькому, і на луганському напрямках.

Перемир'я завжди дозволяло знизити інтенсивність обстрілів, а значить – зменшити кількість загиблих і поранених. Кожне врятоване життя є важливим. Але жодного разу режим тиші не виконувався іншою стороною. Чому? Бо в цьому не зацікавлена РФ. Жодного разу президент РФ Путін не зробив публічної заяви про необхідність повного припинення вогню, не підтримав режим тиші, не звернувся до ватажків ОРДЛО з вимогою не стріляти. Звернення Путіна до бойовиків із вимогою не стріляти припинило б насильство. Он, подзвонив російський президент ватажкам ОРДЛО – і ті відразу ж звільнили заручників.

Так само через відсутність політичної волі з боку РФ і їхніх маріонеток не виконано домовленість про створення безпекової зони, вільної від важкої зброї, у Донецькій області не створено зони безпеки вздовж українсько-російського кордону. І в цих питаннях хотілося б більш послідовної і активної позиції СММ ОБСЄ, адже мандат місії розповсюджується на всю українську територію.

І з кожним днем невиконання Мінських угод усе більш нагальною стає миротворча місія. Яка, звичайно, має вводитися на всю окуповану територію аж до українсько-російського кордону і мати широкий мандат примусу до миру.

Так само очевидним є те, що без миротворчої місії і вирішення проблеми контролю місії над кордоном, через який на окуповані території заходить російська зброя і найманці, неможливо переходити до політичного блоку Мінських угод. Бо має бути послідовність і пріоритетність безпекового і гуманітарного блоків.

Джерело: Iryna Gerashchenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора