Втрати російських окупантів
895 450

ОСОБОВИЙ СКЛАД

10 344

ТАНКИ

370

ЛІТАКИ

331

ГЕЛІКОПТЕРИ

Ігор Луценко
ІГОР ЛУЦЕНКО

Військовослужбовець, депутат Верховної Ради VIII скликання

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Під лозунг "вірю в ЗСУ" негідники, котрі не були покарані у 2014-му і 2022 році, узяли реванш і продовжують ЗСУ знищувати

Шановний український народе, активісти і просто небайдужі! Звертаю вашу увагу на те, що головна битва сьогодення – це не бої за Карлівку, Новоолександрівку чи Вовчанськ. Набагато більша вирішальність – у двобої різних поколінь військових. І мова не про вік, а про менталітет. А боротьба – не за тактичні чи навіть стратегічні успіхи, а взагалі за принциповий шанс сил оборони добитися успіхів.

Це боротьба двох людських культур.

Одна, котра прийшла до нас через Росію, – це примус і репресії, тиранія одного лідера й безправність усіх інших. Інша – це питомо наша й частково західна: коли країна є територією договору вільних людей, коли війна – справа особистого вибору (але і з повними й потужними політичними наслідками цього вибору).

В окопах – раби без прав чи добровольці з гідністю? Проблема, що український народ, як не дивно, в окопах слабко розрізняє ці два підходи. На жаль, велика кількість людей, обмануті риторикою про єдиноначаліє і дисципліну, не усвідомлюють, коли ці корисні принципи доводяться до маразму. Коли заправляння ліжок і побілка бордюрів стають важливішими, ніж навички виживання та бойова ініціативність.

Для мене це незбагненно: українці свого часу повстали проти авторитаризму Януковича, але донедавна надто кволо позирали на колективного "януковича" в українській армії.

Збройна боротьба за нашу країну у 2014-му і 2022-му породила (або, скоріше, відкрила) нам чудових та ефективних військових лідерів. Вони в ситуації управлінського хаосу й історичної невизначеності швидко зорієнтувалися, куди стріляти й куди спрямовувати броньовані машини.

Окрім того, велика кількість "класичних" військових частин стали працювати зовсім по-новому (мені пощастило в такі потрапляти).

Натомість ті негідники, котрі у 2014-му і 2022 році проявили себе з найгіршої сторони, не те що не були покарані за бездіяльність чи хоча б відсторонені, а взяли реванш, і досі задають тон, і на великий відсоток визначають правила й порядки у Збройних силах. Під лозунг "вірю в ЗСУ" ці кадри продовжили ці ж ЗСУ і знищувати. Приклад мого побратима Миколи Коханівського – свіжий і болить.

Це люди, котрим байдуже, воювати проти Путіна чи за Путіна, за НАТО чи проти НАТО, у них немає жодних переконань. Лише колосальна вправність у показусі й брехні для начальства і пригніченні підлеглих.

Зараз нове покоління командирів, покоління 2014–2022-х років повстає проти старого і байдужого. Молоді (не завжди віком, а завжди душею) люди прагнуть воювати й перемагати, старі (часто лише за світоглядом, а не роками) – хочуть будь-якою ціною лишатися на посадах і командувати підлеглими. У тому числі й ціною нашої перемоги.

Це головна битва, до неї мусять бути приковані всі наші погляди.

Джерело: Ihor Lutsenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.
Як читати "ГОРДОН" на тимчасово окупованих територіях Читати