Втрати російських окупантів
1 177 370

ОСОБОВИЙ СКЛАД

11 396

ТАНКИ

430

ЛІТАКИ

347

ГЕЛІКОПТЕРИ

Ігор Луценко
ІГОР ЛУЦЕНКО

Військовослужбовець, депутат Верховної Ради VIII скликання

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Покровськ, Куп'янськ, наступи росіян на Дніпропетровщині й Запоріжжі – не такий біль, як ці цифри

21 602 у жовтні. Двадцять одна тисяча шістсот дві людини. Саме стільки втекло з армії за минулий місяць. Офіційно.

Це рекорд. Це дуже поганий рекорд.

Кожні дві хвилини з нашої армії тікає людина. Поки ви дочитаєте цей пост, на лижі стане черговий боєць.

Україна стане слабшою на ще одного захисника. А ворог стане відносно нас сильнішим на одну людину.

Нагадую, що це лише офіційні дані. А насправді багато випадків самовільного залишення частини чи дезертирства не реєструються.

Це проблема номер один армії. А відтак це проблема номер один країни.

Армія, котра відкочується, – це армія, котра ще здатна перемогти. Армія, котра розбігається, котра від місяця до місяця втрачає все більше людей через дезертирство й утечу із частин, – ось що є реальною небезпекою для існування України.

Усе, що ми бачимо на картах, усі ці щоденні просування ворога – це зокрема тому, що нам не вистачає воїнів.

У нас вистачає дронів на фронті. У нас вистачає грошей у тилу. У нас надто мало людей воює. Ті, хто зараз на фронті, – воюють із величезним напруженням сил, бо на кожного солдата, котрий не втік, звалюється подвійне, потрійне навантаження. У нас на фронті величезні діри в обороні через це.

І я вже геть не знаю, що із цим робити, у які дзвони дзвонити. Треба, щоб про це писали в усіх соцмережах, кричали в усіх ЗМІ, щоб депутати не давали проходу відповідальним чиновникам, щоб виборці не давали проходу депутатам, щоб на кожній площі кожного міста стояли мільйони людей із картонками!

Навіть Покровськ, Куп'янськ і поки що безіменні стрімкі наступи росіян на Дніпропетровщині та Запоріжжі в ці дні – це не такий сильний біль, як ці цифри. Армія відкотиться, але продовжить воювати. Але якщо армії немає – не буде нічого, нічого.

Страшне, злочинне, вбивче для всіх нас мовчання навколо цієї теми. Через це мовчання ми гинемо й танемо. Хто нас примусив мовчати з приводу цього танення армії? Хто відібрав у нас мову, навіщо?

Рецепти порятунку є. Я їх бачив на минулому тижні. Їх зовсім не пізно ще застосувати. Але це можна зробити лише тоді, коли мовчанка припиниться.

Джерело: Ihor Lutsenko / Facebook 

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.
Як читати "ГОРДОН" на тимчасово окупованих територіях Читати