Основну роль у вирішенні кризи в Нігері відіграють не Франція або США, а країни Африки. Є чотири групи африканських країн із різною позицією

Хто готовий боротися за Нігер? Спробую підкинути трохи регіонального контексту.

Більш-менш вимальовуються позиції регіональних країн щодо ситуації в Нігері. А саме регіональні країни відіграватимуть основну роль у вирішенні цієї кризи, а не Франція або США, які не хочуть відряджати свої війська до Африки.

Я нарахував чотири групи африканських країн, які зайняли різні позиції щодо ідеї військової інтервенції в Нігер задля відновлення демократії.

Група 1. Це країни з яскраво вираженими антизахідними (не)військовими хунтами – Малі, ЦАР і Буркіна-Фасо, які принципово не хочуть поступатися й готові у воєнний спосіб захищати колег у Нігері. Тут усе зрозуміло, для них важливо захистити їхнє право на владу внаслідок перевороту.

Група 2. Це країни з військовим правлінням або дуже серйозною роллю військових у владі, але вони не хочуть великої війни через Нігер і воліють балансувати, підтримуючи відносини із Заходом. Це Лівія, Чад і Гвінея. Із цієї причини вчора в Нігер літав президент Чаду, намагаючись вирішити питання у мирний спосіб.

Група 3. Це країни із цивільним урядом, які хотіли б дати відсіч військовим хунтам, щоб показати, що переворот не можна просто так вчинити і вийти сухим із води, плюс вони рухаються у фарватері західної політики. Це Нігерія, Сенегал, Гана.

Група 4. Це країни із цивільним урядом, але в них правителі не хочуть створювати прецедент успішної військової інтервенції з метою повернення до влади прозахідної адміністрації. Серед таких, мабуть, можна згадати Бенін, Того й Кот-д'Івуар.

Ось цей розкол негативно впливатиме на здатність африканських країн організувати скоординовану інтервенцію в Нігер.

Тому зараз, наскільки я розумію, пріоритет віддають або дипломатичному рішенню, у межах якого військові Нігеру швидко проведуть вибори незабаром і передадуть владу цивільним.

Або другий варіант: загроза воєнної інтервенції, яка має переконати частину нігерської армії провести контрпереворот і повернути владу поваленому президенту Базуму. Надія тут на те, що частина армії таки не підтримує путчистів. Тобто в ідеалі для всіх, щоб до самої інтервенції не дійшло, але щоб її загроза спрацювала, тоді й репутація Економічної спільноти країн Західної Африки не постраждає, і вдасться уникнути зайвого кровопролиття.

Джерело: Iliya Kusa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора