Росіянам та білорусам не варто виправдовуватися. Ваша пасивність зробила вас пособниками злочинців, ви програли свої країни, життя та майбутнє

Коли мені кажуть про "хороших рускіх", пишуть про "друзів білорусів", мовляв, вони тримають невидимий  фронт спротиву,  я згадую одну притчу.

"Якщо дії твого "друга" призвели до того, що тобі одірвало дві руки, чи зможеш ти його простити? Може, і пробачиш, але обняти вже не зможеш".

У моєму серці немає ненависті. І мені не треба сусідських нещирих вибачень. Я їх зневажаю. Поки з територій Білорусі та Росії на нас летять ракети, сунуть війська, гинуть наші люди, усі росіяни та білоруси – учасники злочинів.

Через війну я втратила роботу, майбутнє і  перспективи. Мої діти живуть у чужих родинах, які стали нам рідними. Але вони щодня плачуть і хочуть додому. Коли близька мені людина на передку, я боюся дихати й спати. І видихаю з першим смс. Моя мама здригається, коли чує гул літака. Усе, як у тисяч українців. І я вважаю, що мені повезло, бо в мене цілі руки і ноги та живі дорогі мені люди.

Тому мене принижує перелякане співчуття від росіян чи білорусів. Не варто перед українцями вибачатися, виправдовуватися і ховати очі. Ваша пасивність зробила вас пособниками злочинного режиму. Ви програли свої країни, ви програли своє життя, у вас немає майбутнього.

А Україна переможе. І я обніму всіх, кого люблю. Нам можна одірвати руки чи ноги, але не можна одірвати наші крила та вбити наш дух. Слава Україні!

Джерело: Iryna Vannykova / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора