Не хотілося б, щоб США шукали новаторські ідеї, як підштовхнути Україну до виконання Мінських угод

Зустріч посадовців рангом і відповідальності Курта Волкера і Владислава Суркова рідко коли залишає великий текстовий слід.

Це справа лідерів робити голосні заяви. Професіонали створюють для цих заяв ґрунт. Учорашня зустріч Волкер–Сурков у Мінську – не виняток.

Найбільше інформації за її підсумками з'явилося з посиланням на дуже небагатослівні коментарі постфактум Владислава Суркова.

Серед сказаного ним занепокоєння викликають два моменти: згадки про новаторські пропозиції щодо виконання Мінських домовленостей, а також те, що "мирний процес ... у політичному треку може йти швидше".

Зрозуміло, що акцентування на політичних зобов'язаннях України в межах Мінських домовленостей (нова Конституція України, амністія бойовикам, вибори, спеціальний статус Донбасу тощо) цілком і повністю відповідає інтересам Росії. Зрозуміло, що Сурков був просто зобов'язаний це сказати і провести цю думку.

Але не хотілося б, щоб США погоджувалися з цим. А особливо, щоб шукали новаторські ідеї, як по-новаторському підштовхнути Україну до виконання політичної складової Мінських домовленостей.

І дуже не хотілося б, щоб парад міністрів оборони дружніх країн на День Незалежності входив до пакету домовленостей, як інтенсифікувати виконання Україною Мінських домовленостей.

Курт Волкер сьогодні відвідав Вільнюс (дуже розумне рішення з огляду на провідну роль Литви у відстоюванні інтересів України в ЄС та НАТО), а завтра приєднається до Джеймса "Скаженого Пса" Маттіса в Україні. Очікуємо й уважно слідкуємо.

А принагідно про всяк випадок для Петра Олексійовича нагадаємо, що виконання політичної частини Мінських домовленостей можливе лише поза межами українського права, а тому дуже високою ціною для України і неприйнятно високою ціною для самого Петра Олексійовича.

Джерело: Bohdan Yaremenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора