0 Київ
Нічого ще не закінчилося.
Перемога Макрона над Марін Ле Пен на президентських виборах у Франції – це зняття гостроти меншої з проблем.
Так, проросійська ксенофобська відьма цього разу не стала президентом. Хоча вихід у другий тур виборів – це вже й так відкрита і явна загроза, яка далеко не пішла.
Річ у тім, що французьку конституцію укладено так, що президент у Франції може бути важливим і впливовим політичним гравцем тільки в разі виконання однієї умови: наявності своєї більшості в парламенті. Якщо цього не сталося, президент Франції – безвольний спостерігач за тим, що робить уряд і парламентська більшість.
А парламентські вибори у Франції відбудуться в червні.
І тут треба згадати зовсім нікудишні результати соціалістів і непогані результати різних крайніх (і правих, і лівих) на президентських виборах. Додайте сюди дуже непоганий результат Марін Ле Пен, приплюсуйте те, що політична, економічна і соціальна ситуації дали змогу їй здобути вчорашній результат, не змінилися. Згадайте, що у партії Макрона немає ні досвіду, ні оргструктури, оскільки вона нова...
Усе тільки починається. Необов'язково закінчиться якось катастрофічно, але те, що наступні кілька років ситуація у Франції не буде простою – це факт.
Заяву Порошенка про якогось надійного друга України Еммануеля Макрона просто соромно коментувати.
Так, Макрон виступає з позиції необхідності зміцнення Європейського союзу. Це добре – нам, Україні, потрібен сильний ЄС. Але тематика ЄС зараз має такий контекст, що парламентські вибори у Франції явно легше виграти або вести, критикуючи європейську ідею, а не підтримуючи її. Макрон, підтримуючи ідею об'єднаної Європи, буде змушений критикувати Брюссель, здійснювати якийсь дипломатичний тиск. Без парламентської та урядової підтримки, однак, усе це може виявитися порожнім звуком.
Наступна причина, яка, я так думаю, дала змогу Порошенку назвати Макрона "надійним союзником України", – це його позиція щодо необхідності підтримки санкцій проти Росії. Але скажімо прямо: це було вигідно Макрону, насамперед, з огляду на внутрішньополітичне позиціонування. Росія стає для європейців більш токсичною темою з кожним днем, а його основного опонента, Марін Ле Пен, аргументовано вважали фавориткою Кремля. Чи означає це "надійне співробітництво з Україною"? Ну, хіба якщо мислити занадто схематично і видавати бажане за дійсне.
Та й знову-таки – ні досвіду в дипломатії, ні історії попередніх взаємин із РФ, ні розуміння, як буде реалізовуватися будь-яка політика Макрона за умови відсутності урядової та парламентської підтримки, ні тим паче якогось "українського досьє". Навіть якщо Макрон виявиться послідовним у своїй критиці Росії, він може виявитися не надійним, а дуже слабким політичним союзником.
Але знову ж таки – багато чого буде залежати від результатів наступних парламентських виборів у Франції в червні цього року.
Тому, відкриваючи шампанське за перемогу "надійного союзника", не забуваймо, що для нього все тільки починається.
Джерело: Bohdan Yaremenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
