-2 Київ
Замах на [першого помічника президента України Сергія] Шефіра – помилка кілера, талан, але не інсценування.
"Правда полягає в тому, що, коли 12,7-міліметрова куля пробиває мотор автомобіля, він не перестає працювати і машина не зупиняється тієї ж секунди. Рідини, звісно, витечуть із двигуна, і рано чи пізно він затихне. Але це станеться далеко не відразу. Куля калібру 8,58 мм і 7,62 мм дасть той самий ефект? Ні. Найкращий спосіб зупинити машину – це застрелити водія. А це можна зробити за допомогою найрізноманітнішої зброї".
Кріс Кайл, "Американський снайпер"
Після надання додаткової інформації від правоохоронців і брифінгів картини злочину можна дійти конкретніших висновків.
1. Інсценування чи реальний замах?
Для розмов про інсценування є чимало причин, проте головні факти переважують: машину Шефіра дійсно обстріляно, водія поранено двома кулями, а отже, загроза життю була реальною і куля навіть рикошетом могла забрати життя людей у машині. Якщо це й було грою "своїх", то Шефір у ній участі не брав. Те, що наша влада часто бреше й маніпулює, не має затуляти факти.
Кілер не зробив своєї справи, і, звісно, можна скласти великий список його помилок і дурниць. Шанси на вбивство водія і самого Шефіра з таким виконанням були не дуже великими, але наймані вбивці іспитів не складають і, чому він відстрілявся неточно, можна з'ясувати тільки після затримання. Головне інше – він цілком міг і влучити.
А ось інсценування розслідування в разі неефективних пошуків дискредитує владу набагато сильніше, ніж будь-які чутки і незграбність кілера під час замаху.
2. Хто виконував – одинак чи група?
Стріляла одна людина. А ось діяв злочинець, найімовірніше, не сам. Стрілець був готовим до появи машини Шефіра. Тому, імовірно, інформацію дали спостерігачі на маршруті. Не виключено, що у групи були ще водії, які забезпечили виїзд із місця замаху. Зрозуміло, група неодноразово мала побувати на маршруті Шефіра, організувати спостереження, вибрати місце злочину і шляхи відходу.
3. Стрілець
Стрілець зробив, за даними МВС, приблизно 20 прицільних пострілів з автоматичної зброї калібру 7,62 мм в одиночному режимі стрільби. 12 куль вразили кузов машини, дві кулі влучили в гомілку водія Олександра Іванька.
Стрілець намагався влучити у водія, а не в пасажира, і в цьому була логіка – адже в такому випадку машина зупиниться і можна буде добити пасажира. Однак обраний план замаху не давав надійної гарантії ураження цілі. Машина швидко прискорювалася, а стрілець не став перекривати дорогу машиною або колодою, щоб її зупинити.
У Шефіра не було охорони, і він би не чинив жодного опору в разі появи перешкоди на шляху. Але перешкоди не було. Вогневою позицією кілер вибрав галявину на іншому боці дороги від смуги руху Шефіра – це було зроблено, щоб раніше впізнати машину, що виходить із повороту, і уникнути передчасного виявлення. Домогтися ураження водія під час обстрілу машини на швидкості стрільцю не вдалося, постріли як для одиночної стрільби, про що каже МВС, були занадто низькими і змогли влучити водієві в гомілку, але це поранення не знешкодило його.
Так, кілери теж промахуються, так, кадрові проблеми є й у мафії, так, спроба вбити помічника президента – для кілера теж стрес.
4. Чи хотіли вбити Шефіра?
Стрільцю і замовнику було, вочевидь, однаково, що станеться з Шефіром. Думаю, убивство помічника президента було завданням-максимум, але залякування і терор також були прийнятним результатом. Імовірність залишити Шефіра серед живих турбувала стрільця і замовника все-таки менше, ніж ризик заздалегідь засвітитися на місці засідки або залишити докази, які можуть вивести на слід злочинців.
Кілери, безсумнівно, розуміли, що стрілянина в русі – ненадійний варіант у такій ситуації, проте для них головними були прихованість і раптовість, і це могло бути мотивом, чому стрілець не шукав собі співучасників для стрілянини і блокування дороги.
Для нападу було використано, за словами заступника міністра [внутрішніх справ України Євгенія] Єніна, спеціальні набої угорського виробництва – про що йдеться, про бронебійні чи про набої для стрілянини із глушником, МВС поки що не уточнило, але набої взяли такі, які складніше відстежити.
Кілер не достріляв увесь ріжок автомата і відразу почав відхід, водночас він не кинув зброї під час утечі, ризикнув, щоб не залишити цього доказу слідству. Поліція повідомляє, що зброї поки що не виявили.
Тому стрілянина була неграмотною, але місце засідки обрано і заходів щодо забезпечення прихованості вжито цілком грамотно.
5. Чи знайдуть стрільця?
Від цього залежить оцінка в суспільстві того, що сталося. Якщо замах такого калібру залишиться без зачіпок, тоді чутки про ймовірне інсценування можуть перетворитися на основну версію.
Очевидно, що кілер намагатиметься сховатися якомога глибше і далі від місця подій.
Злочин було підготовлено, діяла не одна людина, ці люди з'являлися не тільки на місці засідки, вони, напевно, вивчали весь маршрут руху. Там щільна забудова, багато камер спостереження. Плюс застосовували певні телефони, загалом алгоритми пошуку є. Рух на трасі досить жвавий, на машинах можуть бути також реєстратори.
Є чимало свідків, які щось можуть знати і на когось звернути увагу на маршруті.
Побачимо. Масив даних для опрацювання величезний.
6. Кому вигідно?
Офіс президента заявив про те, що головна версія замаху на Шефіра – це боротьба з олігархами. Хоча в самого Шефіра з олігархами жодних конфліктів немає, він із ними регулярно контактує. Але відкидати й цього не можна.
Після такої заяви і стрілянини конфлікт зі [спікером Верховної Ради Дмитром] Разумковим через закон про олігархів вирішать на користь Офісу президента: тепер депутати його проголосують без проблем.
З огляду на збіг політичної кон'юнктури, не можна відкидати і внутрішні інтриги всередині самої влади.
Шукати можна й серед контактерів Шефіра, із якими він, як головний зв'язковий Зеленського щодо олігархів, веде перемовини, вирішує питання в енергетиці та у фіскальній службі.
З огляду на величезний неофіційний вплив і ручний порядок управління особисто на Шефірі замикається величезна кількість контактів Зеленського, і багато з них є дуже токсичними. Вивчати треба тепер усе.
Джерело: Юрій Бутусов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
