+1 Київ
Три найбезглуздіші фрази керівників України, якими вони виправдовують небажання думати глобально, ставити амбітні цілі і будувати стратегії їх досягнення:
- "Важко робити реформи під час війни";
- "Щоб робити реформи, треба більше грошей";
- "Ви ж бачите, з ким доводиться працювати, де взяти людей?"
Насправді реформи успішно проводять як під час війни, так і під час миру. Під час війни – навіть ефективніше, тому що війна консолідує суспільство і тисне на політичну еліту. Ізраїль демонструє економічне зростання навіть під час воєн. Структурні реформи обмежує не війна, а якість планування і мобілізації людських і матеріальних ресурсів.
Щоб робити реформи, грошей завжди вистачає. Тому що найперша і найголовніша реформа – це навчитися жити відповідно до коштів. Тобто узгодити плани розвитку з наявним бюджетом. Спиратися на те, що є в тебе в руках зараз. Реформа – це концентрація наявних людських і матеріальних ресурсів. Щоб із готівковими ресурсами давати результат, треба навчитися ставити реалістичні цілі, забезпечити реалістичніші умови роботи, досягати сумірних із ресурсами результатів.
Люди в Україні є, і жодних проблем із їхнім набором не існує. Але у глобальному світі за залучення якісної робочої сили треба конкурувати, а не будувати відносини за радянською моделлю, очікуючи, що люди мають іти самі, адже "завжди так було", адже "у нас і таких умов у мій час не було". Сьогодні люди йдуть без жодних проблем, якщо чітко ставлять цілі – куди прагнути, якщо проводять відбір за професійними якостями, а не за знайомством, якщо в колективі є гідні лідери, якщо створюють мотивації для досягнення результатів та існує взаємодія, групова динаміка і якщо умови праці та її оплата відповідають висунутим вимогам.
Джерело: Юрий Бутусов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
