+13 Київ
34 дні війни в Карабаху. Азербайджанська армія продовжує наступати на Лачін і Шуші (міста біля Степанакерта) і вийшла на ближні підступи. Вихід до цієї основної автомагістралі означає для Вірменії відступ із Карабаху і повний розгром. Увесь цей ключовий район уже в зоні ураження азербайджанської артилерії.
23 жовтня представник міноборони Вірменії Арцруні Ованесян сказав на брифінгу про карту бойових дій "Цензор.НЕТ" так: "Її підготували українські блогери, і вона не відображає всієї дійсності".
Однак уже 29 жовтня президент (Нагірного) Карабаху Араік Арутюнян заявив, що азербайджанські війська – за 5 км від міста Шуші – це по суті визнання, що ситуація стала ще критичнішою, ніж ми відобразили. У мережі немає відео, де б було помітне просування на 5 км до Шуші, на нашій карті, яку складено на основі відео і фото, азербайджанські війська 29 жовтня вийшли на позиції за 15 км від Шуші, а 22 жовтня зайняли позиції за 15 км від Лачіна, і поки нових відео азербайджанських або вірменських позицій із цього району немає.
29 жовтня вірмени перестали викладати нові дані про своїх загиблих військовослужбовців – офіційна цифра на сьогодні – 1166 загиблих. Азербайджан своїх людських утрат не публікує, очевидно, рахунок іде на сотні, однак якщо "Байрактари" (турецькі ударні оперативно-тактичні безпілотники) продовжують щодня завдавати високоточних ударів, то вірменська артилерія і танки вже не можуть відповідати в такому самому масштабі, як на початку війни – втрат у техніці Вірменія зазнала величезних.
АНАЛІЗ БОЙОВИХ УТРАТ
Азербайджан реалізовує велику перевагу в повітрі, і дрони, як і раніше, завдають утрат більше, ніж усі інші види озброєнь разом узяті. Згідно з даними порталу Oryx, який займається фіксацією втрат на основі опублікованих відео і фото, втрати Вірменії станом на 31 жовтня становлять (знищено і захоплено):
- 10 радарів ППО раннього виявлення і наведення зенітно-ракетних комплексів С-300 і С-125;
- станція РЕБ "Репелент";
- 22 пускові установки ЗРК С-300 "Оса", "Стріла-10";
- станція постановки перешкод УКВ-зв'язку "Піраміда-1";
- один оперативно-тактичний ракетний комплекс "Ельбрус";
- 67 реактивних систем залпового вогню (зокрема чотири з шести 300 мм РСЗВ БМ-30 "Смерч");
- 138 самохідних та буксируваних артилерійських знарядь (із 38 САУ, заявлених перед війною, втрачено 16);
- 177 танків і чотири БТС (перед війною російські ЗМІ вказували на наявність 277 Т-72 у Вірменії);
- 79 одиниць легкої бронетехніки;
- приблизно 400 різних автомашин.
Повних даних про втрати Азербайджану немає, оскільки поле бою переважно залишається за азербайджанською армією, а вірмени слабо оснащені відеокамерами, дронами і сучасними прицілами з функцією відеозапису. Наразі Oryx встановив такі втрати (знищено і захоплено):
- 25 танків та один ІМР;
- 35 одиниць легкої бронетехніки;
- 20 автомашин;
- 24 дрони, серед яких головна проблема Вірменії – "Байрактар" ТБ-2.
Який висновок ми можемо зробити із цих втрат? Знищено більшість бойової техніки Вірменії в Карабаху.
Учора (31 жовтня) Азербайджан показав відео знищення відразу трьох 300 мм РСЗВ дальньої дії БМ-30 "Смерч". Показово, що на відео "Байрактари" атакували "Смерчі" над центральним районом Карабаху – поблизу Степанакерта. Це означає, що Вірменія не може прикрити ППО навіть ключові позиції в районі Шуші-Степанакерта.
Знищено сім радарів і кілька пускових установок найбільш далекобійних вірменських зенітно-ракетних комплексів С-300ПС. У довоєнних публікаціях чисельність С-300 у Вірменії оцінювали приблизно в шість дивізіонів. Утрати означають, що знищено значну частину радарів наведення С-300, тобто система в основному вибита. Знищено більшість найефективніших засобів військової ППО "Оса-АК" – 13 одиниць, які прикривали війська на передовій.
Перевагу в повітрі Азербайджан утримує насамперед завдяки грамотній тактиці застосування в єдиному комплексі радіоелектронної розвідки, різнорідних ударних і розвідувальних дронів, пілотованих бойових літаків і вертольотів, зенітно-ракетних комплексів, високоточних балістичних ракет і РСЗВ дальньої дії.
Тільки за надійної ППО вірмени в Карабаху можуть затримати наступ, але це завдання вірменське командування не може вирішити. Виникає враження, що найсучасніші ЗРК "Бук-М1-2" і "Тор-М2КМ" доправили Вірменії з умовою не скеровувати їх на територію Карабаху. Жодної підтвердженої втрати цих ЗРК досі в Карабаху немає. Як немає великих утрат у азербайджанських ударних дронів, які на деяких ділянках фронту полюють навіть за окремими піхотинцями. Військова перевага Азербайджану над Вірменією продовжує зростати.
АНАЛІЗ ОПЕРАТИВНОЇ СИТУАЦІЇ
З огляду на відео, Азербайджан вирішив зупинити атаку на Лачін на зручній рівнинній місцевості на південь від Зангелана. Цей напрямок іде між кордоном із Вірменією і гірським масивом зі сходу. На низці позицій на кордоні з Вірменією вже розміщені російські прикордонники з розгорнутими російськими прапорами. І 31 жовтня МЗС РФ заявило, що в разі агресії проти Вірменії, Росія буде захищати свого союзника за договором про Організацію колективної безпеки. Отже, атака вздовж кордону наражається на ризик вірменських контратак та обстрілів із території Вірменії, а бити по Вірменії – ризик розбомбити російських прикордонників або військових. Це явно не входить у плани Азербайджану. Тому на південному напрямку азербайджанці не виходять упритул до кордону з Вірменією за винятком однієї ділянки на кордоні з Іраном.
Основний удар Азербайджан переніс на схід – азербайджанська піхота і спецпризначенці наступають через гірський масив на Шуші.
Вірменське командування заявляє, що це прориви (диверсійно-развідувального угруповання) ДРГ, але насправді на численних вірменських відеозйомках зображено не ДРГ, а малі групи азербайджанської піхоти, які прориваються і просочуються від вершини до вершини на широкому фронті за підтримки артилерії і дронів. Тобто це загальновійськові частини, які надійно закріплюються на зайнятих рубежах.
Вірменська піхота в горах чинить запеклий опір. Варто наголосити на стійкості окремих підрозділів, які продовжують опір в умовах величезної переваги противника в тактиці, озброєнні, управлінні і логістиці.
Азербайджанці накопичили вже великий досвід бойових дій. Напрямки їх наступу зараз легко прораховують, але проламування оборони відбувається завдяки ізоляції пункту атаки і враженні всіх вогневих засобів та укриттів дронами, артилерією і РСЗВ. Дрони відіграють вирішальну роль у діях наземних військ.
Тому якщо не станеться дива і вірмени не організують у районі Шуші ППО, шансів на тривалий опір на трасі Шуші-Лачін немає. Вибити азербайджанців із гір у вірмен немає сил. Будь-який великий контрудар "Байрактара" розстріляють, та й втрати у піхоті та артилерійських розрахунках непоправні. Найближчим часом азербайджанці зроблять новий прорив. Азербайджан влаштує вихід на пряму наводку в будь-якому місці магістралі, тоді Карабах вірменській армії доведеться залишати. Теоретично засоби ППО у Вірменії ще є, хоча радари далекого виявлення азербайджанці виявляють і знищують досить швидко, але можливе застосування сучасних ЗРК "Бук" і "Тор" у комплексі зі станціями РЕР, автобазою і станцією РЕБ "Інфауна". Це теоретично дає змогу діяти з засідок, проте поки немає ознак, що всю цю нечисленну і дорогу техніку вірмени зважаться ввести в Карабах і оголити тим самим оборону самої Вірменії.
Втім, гарантії безпеки з боку РФ тепер дадуть можливість вірменському командуванню кинути в бій усі наявні сили, не побоюючись за кордон із Туреччиною, а отримавши підтримку на кордоні з Карабахом із боку російських прикордонників, вони можуть вивільнити резерви. Бою за Карабах ще не закінчено.
ЩО ДАЛІ?
Ситуація у Карабаху для Вірменії видається усе ще безнадійною. Війну програно, проте з разючою завзятістю вірменська армія продовжує опір. Користуючись цим, керівництво Вірменії докладає зусиль, щоб зупинити війну дипломатичними методами, і заручилося підтримкою не лише Росії, а й Франції і навіть більш явне співчуття з боку США. Канада припинила постачати Туреччині ключові вузли озброєння "Байрактара". Міжнародний тиск на Азербайджан зростає, проте чи зможуть дипломати зупинити війну?
[Президент Туреччини Реджеп] Ердоган самою присутністю і загрозою сутичок поставив [президента Росії Володимира] Путіна у вузькі рамки. Росія поводиться підкреслено мирно і коректно, відкинувши повністю втручання в Карабахську війну. Путін не сміє постачати навіть системи ППО у Вірменію – своєму союзнику по (Організації Договору про колективну безпеку) ОДКБ. І на контрасті – рішуча підтримка Азербайджану з боку Туреччини – країни НАТО – та наявність на авіабазі під Баку шести турецьких винищувачів F-16 унеможливлює втручання Росії у війну на території Карабаху. Туреччина дає зрозуміти, що будь-яка ворожість проти Азербайджану призведе, по-перше, до нарощування ЗС Туреччини в Азербайджані, а по-друге, піде розгром російського союзника Асада в Сирії, а потім імовірний розгром або вигнання російського угруповання.
Туреччина заради завершення операції в Карабаху вступила у відкритий дипломатичний конфлікт із Францією і зберігає напружені відносини зі США. Усе це свідчить, що Ердоган і (президент Азербайджану Ільхам) Алієв на поступки йти не збираються поки військової операції в Карабаху не буде повністю завершено.
Джерело: Юрий Бутусов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
