+15 Київ
У жовтні 2020 року ми детально розписали, як Сергій Іванов зробив джинсовий фільм про колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка (ось він). Що було після цього? Після цього до Іванова у проєкт сходили десятки людей із гарною репутацією. Зокрема, Максим Колесников, Ігор Луценко, Тавр, Вишебаба, Янович, Буданов і ще багато військових. Як ще пояснити людям, що не можна ростити тварин, які потім їх зжирають?
Нове "розслідування" Іванова про Гетманцева (якого я не люблю, але яка різниця) ми не будемо розбирати. Там нема чого розбирати – замість фактів "викривальні ознаки" як нове слово в журналістиці. Можу привести кілька цитат із матеріалу.
"В Україні мало політиків, яких люди ненавидять так, як героя цього матеріалу".
"Чи припинив Гетманцев бути вірним своєму ментору і працювати на Сівковича та Росію? Я впевнений, що ні".
"Що робив Гетманцев у Білорусі (у листопаді 2018 року) – невідомо, але чи можемо ми виключити можливі зустрічі там з особою чи з представниками Росії? Авжеж, ні. Чи міг бути цим представником Сівкович? Безумовно, так".
"Попри всі очевидні викривальні ознаки органи безпеки не можуть зупинити Гетманцева, який під контролем і за допомогою російського агента Сівковича вибудував складну розгалужену схему – мережу підприємств і організацій, яка охоплює експодатківців, суддів, чиновників і до якої залучені телеканали та інші медіаресурси".
У цю мережу, про яку йдеться вище, до речі, за логікою Іванова, входять Мирослава Барчук, Віталій Портников і Сергій Руденко.
Якщо ми не можемо достукатися текстами й аргументами, давайте інакше. У матеріалі Іванова є абсолютно абсурдна схема про агентів ФСБ, які отруїли Ющенка (до чого там узагалі Ющенко – питання). Ми взяли її "логіку" за взірець – і от вам "розслідування про Сергія Іванова, якби його зробив Сергій Іванов". І, будь ласка, не питайте, до чого тут Енді Воргол, – це очевидно.
Важливо, що Гетманцев може бути російським шпигуном, але це ніяк не змінить того факту, що цей матеріал не можна називати журналістським розслідуванням. Короткий текст тут.
Джерело: Катерина Коберник / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
