Нещодавно говорила з бізнесменом, представником бізнес-спільноти. Він припустив, що влада тисне на бізнес, бо він єдиний має ресурси опиратися. Громадянське суспільство – ні.
Насправді все навпаки. Бізнес у нашій країні в абсолютній більшості завжди все хотів "порішати" по-тихому. При всіх владах. Усі спроби журналістів розкрутити сотні історій справжнього свавілля влади й силовиків закінчувалися однаково – "ви краще не пишіть, буде гірше". Ще частіше – "напишіть, але не називайте ні мене, ні фірму".
Бізнес ніколи радикально не боровся за свої права. Круглі столи, дискусії, заяви про погіршення інвестклімату – малодієвий максимум. Бували, звичайно, "божевільні", але поодинці вони не могли глобально нічого змінити. На їхнє місце швидко приходили ті, хто були готові терпіти й ділитися.
Зараз бізнес скаржиться, що тиск дуже сильний. Що приходять, вимагають, погрожують. Але досі жодних імен, жодних посад. Журналісти знову просять хоч якісь факти. Не знаю, коли підприємці зрозуміють, що без гучної й радикальної війни відвоювати право нормально жити не вийде. І приклад – якраз те саме громадянське суспільство. Так, воно в боротьбі з владою не ризикує грошима, але це вже екзистенційний вибір.
Джерело: Катерина Коберник / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора