+15 Київ
Хочу поставити крапку в недолугій дискусії, що, мовляв, українці перейняли традицію глазурувати паски від росіян. Ні! Швидше, навпаки.
Вмикаємо елементарну логіку. Саме Україна – колиска цукрової промисловості у Східній Європі. У 1824 році в селі Трощин (нині територія Черкаської області) поміщик Трощинський збудував перший в Україні цукровий завод, який переробляв саме цукровий буряк.
У другій половині XIX століття Україна стала провідним виробником цукру в Російській імперії. Особливо активно розвивали промисловість заможні родини – Терещенки, Ханенки, Бродські. Вони будували заводи, впроваджували нові технології, розвивали інфраструктуру (залізницю, склади, банки).
Наприклад, родина Терещенків володіла десятками цукрових заводів і була однією з найбагатших в імперії.
Особливо активною була цукрова промисловість у Правобережній Україні (Київська, Подільська, Волинська губернії) – завдяки родючим чорноземам і сприятливому клімату для вирощування буряка.
У радянський період Україна залишалася головним виробником цукру в СРСР. Цукрові заводи були націоналізовані, але працювали у великих масштабах.
До чого тут паски? Саме паски, а не "кулічі". У давніші часи паски переважно прикрашали символічними візерунками з тіста: хрестами, колосками, пташками – усе мало глибокий сакральний сенс. Тут немає місця дискусії. Але саме покриття глазур'ю – це традиція, яка з'явилася пізніше, ближче до XIX–XX століть.
Глазур – білкова або цукрова – стала популярною з поширенням цукру і змінами в кулінарних традиціях. А цукрове "ельдорадо" протягом XIX–XX століть було саме на нашій території, а не російській! Тому природньо і беззаперечно, що глазурування пасок (не кулічєй) перетворилося на невід'ємну частину прикрашання святкової великодньої випічки в багатьох регіонах України.
Джерело: Костянтин Грубич / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
