Українці не проходять тесту Голди Меїр. Наприклад, ми свято віримо, що нам винен весь світ, але самим попрацювати, запустити хоча б перероблення аграрної сировини – "та ні, це складно..."

Чи повернуться українські дочки й сини на батьківщину?

Проведімо тест Голди Меїр, киянки і національної лідерки Ізраїлю в період найжорстокіших воєн за незалежність країни.

"Якщо ви хочете побудувати ту країну, куди повертатимуться її сини й дочки, якщо ви хочете побудувати країну, звідки їхатимуть лише в сезон відпусток, якщо ви хочете побудувати країну, у якої не буде почуття страху за майбутнє, то зробіть усього лише два кроки:

1. Прирівняйте корупцію до зради батьківщини, а корупціонерів – до зрадників аж до сьомого коліна.
2. Зробіть три професії найоплачуванішими і найшанованішими. Це військові, учителі й лікарі…

І найголовніше:
3. Працюйте, працюйте і працюйте, бо ніхто, окрім вас, не захистить вас, ніхто не нагодує вас, окрім вас самих, і ваша країна потрібна тільки вам і більше нікому.

Коли це стане не просто словами і простим гаслом, а стане способом вашого життя, отже, ви добилися свого…"

Складно щось додати.

Як кажуть в Ізраїлі, формулюючи свою національну ідею в одній фразі: національна ідея – народжуватися, щасливо жити й умирати на своїй землі.

А тепер сформулюємо відповідь на тест.

Перше. Прирівняти корупцію до зради, а корупціонерів – до зрадників?

Тут досить почитати деякі коментарі під моїми постами, де я пропоную ввести солідарну і спадкову відповідальність за корупцію членів сім'ї корупціонерів. Багато хто пише про "репресії", "сталінізм" тощо.

Корупція, кумівство стали частиною національного ментального коду, а ненависть до корупції насправді – лише роздратування та прикрість від усвідомлення того факту, що немає особистого доступу до бюджетного "корита" та/або немає свого "кума". А так багато хто хоче "дерти" державу в міру субординації у спільній соціальній піраміді.

Вибираючи, кого назвати "зрадником" – чесну людину, яка пише російською, чи хабарника, котрий розмовляє українською, – у нас зроблять дуже специфічний вибір...

Загалом, тесту за пунктом номер один ми поки не проходимо.

Щодо пункту два. Вимагати в лікарів і вчителів повернути 6500 грн, перерахованих через "помилку", або зменшення зарплати військовим у тилу – це очевидно не те, про що писала Голда Меїр.

Хто в нас отримує найбільше? Банкіри, особливо в держбанках, НБУ, Мінфін, члени наглядових рад, функціонери "Нафтогазу". Явно не лікарі, учителі та військові.

Тест за другим пунктом провалюємо із тріском.

І щодо "працювати, бо наша країна більше нікому не потрібна, окрім нас самих".

Ну, так тут у нас узагалі абсолютна протилежність. Ми свято віримо, що нам винен увесь світ, як земля – колгоспу. Нам винні німці, американці, французи й багато інших. А якщо вони так не думають, то вони "невдячна сволота, бо ми їх захищаємо".

Усі мають нам допомагати й тішитися від цього, наприклад, вивезти наше зерно.

А самим попрацювати, запустити хоча б перероблення аграрної сировини? Та нє, це складно, там купа траблів...

І пункт три – теж мимо.

І ось що дивно. Країна із традиціями народовладдя не може знищити корупцію.

Українці, які виїхали в ЄС, із ностальгією згадують про наших лікарів і вчителів. А створити гідну систему винагороди для них не можуть. Захоплюються ЗСУ, але спокійно ставляться до зниження зарплати військових із 30 тис. грн до 20 тис. грн, тоді як банки на депосертифікатах НБУ заробляють по 200 млн грн на день...

Працювати можемо, як воли, особливо на чужині, а створити в себе на батьківщині щось складніше, ніж кукурудзяне поле, не поспішаємо...

Начебто є всі частини пазла, а не складаються вони поки в загальну картину.

Джерело: Алексей Кущ / Facebook