+20 Київ
Наша війна має два виміри – військовий і політичний. І вони не збігаються.
В ідеалі б виграти військовим шляхом. Але є нюанси.
Росія готувалася до війни кілька десятиліть і накопичила дуже багато зброї, у тому числі тієї, яку віддали наші політики та можновладці. І що цікаво, вони мали підтримку на виборах серед патріотичної частини суспільства. Парадокси історії.
Так от, щоб вийти на паритет із ворогом у озброєнні, потрібно збільшувати виробничі потужності партнерів по багатьох позиціях. Не все в них лежить на складах і чекає.
Вони переважно готові, а дехто вже збільшує. Просто це потребує певного часу.
Це якраз той час, який хоче виграти ворог, намагаючись нас виснажити і встигнути максимально знищити до нашого підсилення. Детальніше, як вони це роблять, я написала у вчорашньому пості.
Політичний вимір – це наша багатосотрічна боротьба з північним завойовником. Така боротьба завершиться лише руйнацією однієї зі сторін як держави у нинішньому вимірі. Треба зробити все, щоб це були не ми.
Нам би вистояти, а потім будете сваритися, брудом один одного поливати, боротися за своє верхнє, заробляти на лайках і хайпі – ну, як завжди.
Джерело: Ганна Маляр / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
