Не заздріть тим, кому вдалося вбити російського військового. Я теж їм заздрю і розумію, що цей подарунок долі

Почуття провини – це "писк сезону".

Воно є в усіх. Якщо ви волонтер – вам здається, що ви мало зробили. Якщо ви у ТРО, то вам здається, що це дитячий садок ЗСУ. Якщо ви у ЗСУ, то вам, звісно, соромно, що не в ГУР.

Знаю людей, які кожен день виснажують себе з ранку й до вечора, і тоді лише відчувають себе корисними.

Фактично сталося так, що корисність вимірюється кількістю власних страждань. І мені здається, що треба таким людям допомогти витягнути себе із цієї пастки власної омани.

По-перше, не заздріть тим, кому вдалося вбити російського військового. Я теж їм заздрю і розумію, що цей подарунок долі – як джек-пот. Убити російського військового – удача, любов бога, подарунок долі. Це успіх у сенсах війни. Але давайте спокійно і врівноважено станемо в чергу – їх 170 тис., а нас 37 млн.

Якщо всі 36 830 000 впадуть у депресію – навіщо той мир?

По-друге, сам вчу себе і вам раджу не вимірювати свою корисність власними стражданнями. Також не треба корегувати свої дії, виходячи з того, як це будуть оцінювати у фейсбучній спільноті потім, коли всі будуть розповідати, які вони молодці.

Важливо оцінювати свою корисність реальною користю, і це не тільки про фронт. Міцний фронт можливий завдяки міцному тилу.

У тилу інші завдання, про вас не напишуть у ЗМІ, але давайте тримати у фокусі, що головна задача – виграти війну.

І тому ось вам по-третє. Нагадуйте своїм близьким і рідним, друзям і тим, хто виспався і тепер знайшов сили сваритися: нам ще багато треба буде зробити у відповідь за вбивства людей у Маріуполі, за жахи в Ірпені та ще купу постраждалих в інших регіонах.

Люди починають сваритися за менш значущі речі виключно тому, що збиваються з фокусу. Тому з любов’ю до своїх і ненавистю до російських військових обережно нагадайте тим, хто поруч, що попереду ще декілька місяців прекрасних можливостей зробити щось для фізичного зменшення російських військових і перемоги.

І саме ви, а не хтось інший, є частиною цієї перемоги. Уже є. Тож нехай почуття провини буде у росіян.

Я особисто пишаюся, що в цей час я перебуваю тут.

Це фільтрує, чистить мене. Бо тут можу вимагати від себе бути реально корисним. А не здаватися таким.

Джерело: Masi Nayyem / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора