+1 Київ
Нам потрібно змінювати систему реабілітації військових. Це про людяність.
"Поклали в дитяче відділення, але по документах він буде в реабілітаційному відділенні. Ним ніхто не займався. Приносили ергоковрик, м'ячик, резинку, лишали й ішли. Просто втрачений час. Лікарка, яка його вела, також не з'явилася". Це цитата з дослідження "Принципу", у якій Людмила, дружина пораненого, розповідає їхню історію реабілітації.
В Україні зараз переповнені лікарні й не вистачає фахівців. Військовий із певною травмою може потрапити в заклад, де немає компетенції по його пораненню – спеціалістів, медперсоналу, обладнання. Через непрофесійність деяких медиків тяжкі лежачі поранені іноді не отримують належного лікування, що може призвести до інвалідності.
Проблеми нинішньої системи – це про дорогоцінний час, який втрачає поранений. Чим довше відтягується його лікування, тим важче йому буде зберегти своє здоровʼя.
І виходить, що ті, хто віддали своє найдорожче для збереження країни, стикаються з недбалістю в лікарнях, з байдужістю військової частини й державних органів. Так не має бути. Поранені військові заслуговують на гідне ставлення й подяку від держави.
Ми у "Принципі" проаналізували шлях поранених і виділили проблеми, які потрібно вирішувати першочергово. Пропозиції від нас зібрав у цьому тексті на "Українській правді".
Джерело: Masi Nayyem / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
