Не все, що відбувається, видно з трибун, на папері чи на екранах. І не все поки можна розповісти. Цього тижня сталося щось важливе – не лише для України, а й для довіри між Україною та її найближчим партнером – Європейським союзом.
Верховна Рада – український парламент – переважною більшістю схвалила пропозицію президента Зеленського, яка повертає інституційну незалежність антикорупційним органам НАБУ й САП, що була порушена лише тиждень тому. Цей закон став результатом синергії трьох основних чинників: громадянського голосу, здебільшого покоління Z із площ, напружених і складних кулуарних переговорів далеко від камер і здатності лідерів до саморефлексії в інтересах своєї країни.
Коли на початку минулого тижня ці дві інституції зазнали нападу, на захист виступило не лише громадянське суспільство. Партнери України також дали знати про себе. Дипломатія в такі моменти тиха, але наполеглива. Я була там. І я ніколи не перестану бути вдячною за цю можливість. Бо саме тут, друзі, пишеться європейська історія.
Це потребувало величезних зусиль, переконання й творчих рішень. І це було того варте.
Президент Зеленський і його команда в Раді заслуговують на визнання за те, що зробили крок назад, вислухали критику, запропонували новий закон і забезпечили його безперешкодне ухвалення в парламенті. Усі політичні сили заслуговують на визнання за одностайне голосування – 331:0.
Сьогодні Україні потрібні інституції, яким довіряє народ. Європейському союзу потрібен партнер, якому він може довіряти й на якого може покластися. Цього тижня ми стали ближчими до обох цілей. Але шлях ще далекий до завершення.
Одного дня, можливо, я більше розповім про ці моменти. Можливо, у книзі, яка буде не лише про політику й дипломатію, а й про людей, емоції, силу й вразливість суспільств. Про особистостей і народи, які щодня захищають наші спільні цінності.
А зараз лише останні слова: дякую, що дозволили бути частиною цього.
Слава Україні!
Джерело: Katarina Mathernova / Facebook