+1 Київ
Ще один важливий фронт російсько-української війни – дипломатичний.
Російська агресія продемонструвала слабкість міжнародних організацій і крихкість світу, який, як ми вважали до 2014 року, надійно функціонує завдяки системі міжнародних договорів. Але цю вдавану надійність удалося розхитати країні, яку так уперто і сліпо західні держави втягували в систему світової безпеки, не розуміючи всю дикість і безпринципність Росії як держави і росіян як суспільства.
Зараз світ намагається оговтатися, і потуги на цьому шляху й далі характеризуються запізнілістю, нерішучістю і подальшим нерозумінням того, що імперії, які намагаються знищити підвалини нашої цивілізації, потрібно не втихомірювати, а всіма можливими ресурсами припиняти їхнє існування!
Днями генеральний секретар ООН Антоніу Гутерриш під час виступу на саміті "Групи семи" в Хіросімі заявив, що вважає за необхідне реформувати Раду Безпеки ООН і Бреттон-Вудську систему, оскільки вони перестали відповідати сучасним реаліям. Гутерриш зазначив, що ці інститути відповідали світоустрою на момент свого формування в 1945 році. З того часу, на його думку, вони застаріли і стали неефективними. Слова генсека ООН, безумовно резонансні і правильні, але рішення, які, імовірно, за ними послідують, є дуже запізнілими.
ООН як міжнародна структура давно стала недієздатною і такою, яка неспроможна ухвалювати реальні рішення. Найчіткіше це проявляється на прикладі російської агресії не лише в Україні, а й в інших точках світу. Так, ООН була і, на жаль, залишається майданчиком для поширення своєї пропаганди країною-агресором. Користуючись нагодою свого головування, Росія минулого четверга скликала Радбез ООН, щоб обговорити постачання зброї Україні, тому що саме ці постачання і перешкоджають так званій їхній спецоперації в Україні і дають змогу збивати ракети. І така ситуація має вигляд більше, ніж абсурдний у контексті цілковитої очевидності російських маніпуляцій правдою.
Країни світу давно усвідомили або починають усвідомлювати всю загрозу, яка виходить від Росії для всього людства і, за іронією долі, саме ООН мимоволі стала організацією, яка в певний спосіб легітимізує Росію як державу.
Зокрема, якщо проаналізувати останні голосування Генеральної асамблеї ООН, то навіть Китай проголосував за резолюцію, яка містить жорсткі формулювання щодо Росії через її вторгнення в Україну. Зазвичай представники Китаю утримувалися під час голосування за проєкти аналогічних резолюцій. У документі, зокрема, ідеться про "безпрецедентні виклики", які стоять перед Європою "після агресії Російської Федерації проти України, а раніше проти Грузії". У ньому також є заклик "відшкодувати збитки", завдані жертвам агресії.
Звісно ж, вас не здивує той факт, що проти голосували Росія, Білорусь, Нікарагуа, Сирія і КНДР. Здебільшого утримуються щодо питань російсько-української війни Узбекистан, Таджикистан. Тобто навіть цей загалом простий приклад створює ілюзію неоднозначності ситуації – коли частина країн, які мають голос в ООН, створює в серці організації простір легітимності невиправданої агресії. Так, це нібито не впливає на рішення ООН, але й самі рішення країна-агресор із легкістю ігнорує, після чого ще й дістає право головувати (!) в Радбезі.
Така ситуація в ООН не є несподіванкою, адже всі вже давно усвідомлювали недієвість організації, яка й відкрила шлях до російських агресій. Адже, якщо б рішення ООН були обов’язковими для виконання за смертельної загрози для держави, яка їх ігнорує, то… можна було б уникнути тисяч смертей і навислого апокаліптичного дамоклового меча.
Але не лише ООН є розхитаною і малодієвою організацією. Ми всі були свідками нерішучості ЄС на початку повномасштабної російської агресії, страху з боку НАТО, нечіткості з боку інших організацій. Власною кров’ю і героїзмом нам, українцям, удалося привести до тями більшість із цих організацій, але їхні структурні слабкості залишаються п’ятою ахіллесовою всієї західної цивілізації.
Минулого тижня в Рейк’явіку відбувся четвертий із 1949 року саміт Ради Європи, причиною якого стало повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Як результат роботи – створення Реєстру збитків і зусилля з організації спеціального трибуналу. Проте не всі 46 країн Ради Європи підписалися під цим документом.
Одна з них – це Угорщина, держава – член Євросоюзу й НАТО, яка за чинної влади системно погано ставиться до України і відкрито дружить з агресором, хоча публічно заперечує свою проросійськість. Друга – це Туреччина, яка є вважливим партнером Россії. Ще дві держави – це балканські Сербія, яка відкрито підтримує РФ, і Боснія і Герцеговина, у якій за блокаду антиросійських рішень відповідає сербська меншина, представник якої має право вето за боснійською системою ухвалення рішень. І, нарешті, не стали підтримувати цього рішення Вірменія та Азербайджан – держави, які воюють між собою, але в питаннях, пов’язаних із Росією, часто виступають в унісон.
Угорщина й далі залишається головним критиком і противником України в ЄС. Будапешт і так постійно вставляє палки в колеса європейської допомоги Україні та євроатлантичної інтеграції нашої країни, а цього разу вирішив заблокувати фінансову допомогу Євросоюзу Україні в розмірі €500 млн і обіцяє не підтримувати подальших санкцій проти Росії.
Саме через таку позицію Угорщини зараз дедалі більше звучать ідеї про реформування принципу голосування в ЄС, НАТО й інших таких світових структурах, тому що не може одна країна блокувати рішення більшості і це порушує принципи демократії. Тому очікуємо, що після нашої перемоги відбудеться реформування таких міжнародних інституцій.
Шкода, що так швидко перефарбувалися у Вірменії та Азербайджані – там проблема у владних верхівках. Переконаний, що місцеві підтримують у цій війні українців, тому що там, де є російський слід, – це завжди непорозуміння, скандали, смерті та війни. Але приклад цих усіх країн – це приклад того, як Росія використовує свій вплив для того, щоб і далі знищувати міжнародну систему безпеки. Ба більше: знищувати міжнародну спільноту як таку, адже там, де країни приймають відверту й цинічну брехню заради власних інтересів, перестає існувати надія на спільну цивілізацію зі спільними цінностями й ідеалами… І саме цього прагне Росія.
Усі у світі знають, що неспровоковану збройну агресію Росії проти України супроводжують чисельні злочини, які скоюють як найвище військове-політичне керівництво Росії, так і рядовий та офіцерський особовий склад її збройних сил, а також найманці ПВК "Вагнер" та інші проксі-групи, яких широко використовують у цій війні. І я вірю, що світ устоїть, Україна переможе і для Росії все завершиться міжнародним трибуналом і зрештою розвалом імперії зла. Повільно, але впевнено до міжнародного трибуналу долучаються країни світу – і зараз їх приблизно 40.
Але виникає цілком логічне запитання: яку відповідальність повинні мати ті країни, які, знаючи правду (а, повірте, керівництво не може її не знати!), і далі долучаються до руйнування світового порядку – мовчанням або повною підтримкою Росії? Чи не час вибудувати таку систему міжнародних організацій, яка дасть змогу карати держави, які прямо або опосередковано сприяють розростанню агресії, ставлять світ на межу знищення? Чи не час розкрити очі і назвати речі своїми іменами – тепер уже на глобальному рівні?
Джерело: "ГОРДОН
