0 Київ
Традиційно є так, що ціни на нафту різко стрибають відразу після початку будь-яких воєнних дій, що заторкують основний планетарний нафтовий хаб – Перську затоку. Особливо, коли мова йде про ірано-ізраїльське протистояння.
Які тенденції поведінки цін на нафту можуть мати місце після початку ударів Ізраїлю по Ірану за умови, що нафтова інфраструктура Ірану не стане ціллю атак?
1. Нетривалий (два-три тижні) ціновий стрибок як реакція на ризик. Іран контролює Ормузьку протоку, через яку проходить 1/5 світової нафти. Навіть якщо фактично постачання не будуть порушені, спекуляції та премії за ризик призводять до зростання цін, що ми вже й спостерігаємо. Спекулянти завжди використовують будь-який привід, щоб сформувати цінову турбулентність на ринку й заробити швидкі гроші. Після того як США вбили іранського генерала Касема Сулеймані у 2020 році, ціна нафти марки Brent наступного дня підскочила на понад 4%. Зараз маємо приблизно 13% зростання ($78,5 за барель Brent на 10.00 за Києвом), а $120 за барель "прогнозує" якраз J.P. Morgan, один із тих традиційних банківських спекулянтів на ринку нафти, який своїми "прогнозами" й намагається розкручувати спіраль зростання цін.
2. Подальша волатильність в умовах невизначеності, тобто чи можуть бойові дії призвести до ескалації в регіоні із залученням інших країн затоки, призвести до блокади чи/та ударів у відповідь по нафтовій інфраструктурі третіх країн. Наприклад, як це було у вересні 2019 року, коли хусити за пару годин розгромили ударами іранських крилатих ракет і БПЛА 50% нафтоекспортних потужностей Саудівської Аравії й зняли з глобального ринку 5%(!) нафти. 20-відсотковий ціновий стрибок мав місце, а через пару тижнів усе заспокоїлося. Тому якщо ізраїльські удари будуть обмеженими, то після цього відбудеться деескалація, ціни відновляться протягом кількох тижнів.
3. Якщо відбудеться ескалація, що спричинить збої в нафтовому трафіку затоки, то ціни можуть залишатися підвищеними або зростати далі. Тут уже багато чого залежатиме від реакції ОПЕК+, наповненості стратегічних резервів США, Китаю, ЄС. Ні США, ні Китаю, ні ЄС високі ціни на нафту не потрібні. Від високих цін виграє лише Росія й… Іран. Тому Іран за негласної підтримки й заохочення з боку Кремля може вдатися до акцій помсти США, які так чи інакше підтримують Ізраїль, в зоні затоки.
Для нас у будь-якому випадку нищення Ірану в плюс, оскільки режим аятол є важливим союзником Росії – про іранські Shahed усім відомо. Тепер із високим ступенем імовірності іранська балістика не додасться до північнокорейської, бо значною мірою буде винищена в ході ізраїльських атак. Значною, але не повною.
Узагалі ізраїльські удари не призведуть до тотального ураження іранської ядерної й ракетної програм. Знову загальмують чи відкинуть трохи назад, але не більше. Без наземної операції "зачистки" Іран згодом усе відновить, власне, як це вже й мало місце в минулому при спробах зупинити його ядерну програму чи то кібератаками, вбивствами ключових осіб чи диверсіями на виробництві. Але це вже інша тема.
P.S. Нам же своє робити. Не годиться робити такі тривалі перерви в нищенні нафтопереробної інфраструктури ворога. Навіщо давати йому можливість відновлюватися?
Джерело: Michael Gonchar / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
