Читаю у пристойних ніби людей пости, написані ШІ, і щоразу відчуваю страшенний сором.
От зараз побачила: "Море ставало стіною, час – ворогом. Вдома залишалася тиша й незаповнені місця за столом".
Ну це якась біда із цим банальним, трохи шизофренічним пафосом. Який він упізнаваний і очевидний.
У мене є зовсім недавня смішна історія, пов'язана з ШІ. Один графоман довгий час присилав мені "свої" поетичні тексти, згенеровані ШІ, хотів вступити до ПЕН. Мені незручно і шкода було йому відверто сказати про ці підробки, але й несила читати, а треба ж було щось відповідати на щотижневі порції цього високопарного порожняка. Тому я відразу копіпейстила ці тексти і пересилала своєму ChatGPT із проханням написати дружній стриманий відгук. Чат старанно писав, я надсилала поетові, і таким чином якийсь час наші ШІ спілкувалися між собою.
Але в якийсь момент поет це діло зрозумів, перестав мені писати і забанив. Тепер не вітається при зустрічі.
Ну шо ж. Треба і це якось пережити, усі ми не без гріха.
Джерело: Мирослава Барчук / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора