0 Київ
Гордість за країну.
Дні волі я святкую з 1997 року. Того року я, студентка-другокурсниця, почала працювати журналістом і прийшла цього дня на першу акцію. Згодом усі наступні Дні волі я святкувала тільки на вулиці – із людьми, які прагнули свободи в невільній країні. Найкращі знайомства із найкращими білорусами відбулися в моєму житті саме там. Гордість за свою країну, повага до її історії й національна самосвідомість прийшли до мене теж там. Чомусь саме 25 березня Мінськ завжди був особливо світлим і сонячним містом попри погоду й сірі міліцейські мундири.
Звичайно, такий день можна святкувати й удома, і в концертних залах, й обов'язково (дочекаємося!) – у державних установах. Але понад 20 років я святкую День волі тільки на вулиці. Перші 13 років – обов'язково в центрі Мінська, згодом – у вимушеній еміграції, на площах різних європейських міст. Вірю, що дуже скоро я зможу знову відсвяткувати День волі на батьківщині, у центрі столиці.
Для мене особисто це не тільки день проголошення Білоруської Народної Республіки, фактичний День незалежності. Це день подолання. Згадайте, у яких умовах батькам-засновникам БНР довелося оголошувати про створення нашої держави: повоєнне спустошення, переділ світу, тиск з усіх боків, наступ більшовиків. Але білоруси знайшли в собі сили й ризикнули. Здається, що вони були велетнями, але вони були звичайними людьми, такими самими, як і ми – зі своїми сумнівами і слабкостями. Але вони змогли їх подолати.
Що ними рухало? Любов до батьківщини, відповідальність перед історією й майбутнім, бажання бути вільними й жити гідно у своїй країні? Напевно. Адже ми теж сьогодні, за 103 роки, переживаємо ті самі почуття, вони підштовхують нас до дій, не дають зупинитися, додають сили, плекають надії.
День волі – це точка відліку, зв'язок часів, подяка славним і сміливим предкам, продовження нашої спільної боротьби за свободу. Так, перед нами стоять серйозні виклики, але попри всі складнощі шанси на перемогу величезні. Цього дня не можна ховатися, це наше державне свято. У 2020 році ми здивували всіх. Світ знову з надією та симпатією дивиться на білорусів.
Джерело: Ната Радина / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
