Рішення суду стосовно журналіста "Схем" Наталії Седлецької – це приклад повзучої диктатури і плювок в обличчя усьому, чого ми вимагали у влади п'ять років тому. Результатом абсурдної війни правоохоронних органів стало абсурдне рішення суду, який дав доступ до всього трафіку журналіста, який системно і відкрито висвітлює корупцію, зокрема в цих правоохоронних органах.
Цей маразм може зупинити тільки одна людина – Юрій Луценко. Упевнений, що як колишній журналіст Юрій Віталійович сам розуміє абсурдність цього рішення. Санкцію прокурора і вимоги слідчого щодо журналіста слід публічно визнати неадекватними, надмірними і такими, що перешкоджають її професійній діяльності та чинять на неї тиск із боку правоохоронних органів.
Дуже сподіваюся, що генеральний прокурор реалізує право народного депутата на невідкладний прийом та гарантує, що цю санкцію не буде реалізовано і слідчі не дістануть доступу до особистої інформації журналіста. Я не проти розслідування стосовно глави НАБУ. І якщо мова йде про те, щоб встановити сам факт правопорушення, а саме – чи мала місце сама подія злочину і розголошення матеріалів оперативно-розшукової справи, це виглядало б логічно. Але в цьому випадку дії слідчих органів виглядають як бажання помститися журналісту.
Навіть якщо допустити, що Наталя була в кабінеті глави НАБУ, у неї немає ні доступу до закритої інформації, ні повноважень її розголошувати. Максимум на що мав право слідчий – встановити її місцеперебування у конкретному місці в конкретний день і годину. Але це точно не доступ до всього білінгу, смс і координат упродовж 17 (!) місяців, із яких рік до (!) ймовірної події і майже півроку після.
Зі свого боку готовий допомогти адвокатам самого журналіста оскаржити дії прокурора у кваліфікаційній комісії і рішення суду у Вищій раді правосуддя.
Джерело: Mustafa Nayyem / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора