-4 Київ
Про "цукерки для лохів" у вигляді скорочення чисельності Верховної Ради із 450 депутатів до 300.
І чому я знову-таки нагадую пр скорочення терміну депутатства. От що важливо! Щоб депутат не сидів "небожителем" цілих п'ять років!
Як я ставлюся до ідеї скорочення чисельності ВР із 450 до 300? А ніяк! От мені все рівно. Не вважаю це принциповим питанням. Виборцям ця ідея подобається. Бо вони думають, що таким чином "скорочується кількість дармоїдів" і "скорочується кількість витрат".
Я так не думаю. Працездатність не має прямої залежності від чисельності, і державні витрати, як не дивно, – теж. Можна списувати велетенські суми й на невеликий штат, наприклад, на "наглядову раду імені Кобєлєва". Чи якісь інші наглядові ради. Тож не від чисельності осіб залежать витрати.
А от що реально дозволяє моментально відриватися депутатам від виборців – це гарантоване перебування у статусі "небожителя" аж п'ять років.
Нагадаю, що раніше депутати ВР в Україні обиралися раз на чотири роки. Але прийшла "помаранчева команда". І самі депутати ВР для власної ж каденції збільшили термін перебування з чотирьох років до п'яти. Я, до речі, тоді був депутатом, належав до "помаранчевої команди" і категорично не сприйняв цю новацію. І, так як був одним із небагатьох депутатів, які спроможні голосувати згідно із власним розумом, тобто самостійно, не голосував за цю "новацію".
Суспільство ж "проковтнуло", витерлося і сказало, що то "божа роса". Чому? Бо то ж була "помаранчева команда". Вони ж "стояли на Майдані". А значить – "усе роблять для народу".
По факту – не для народу, а для "самих себе, улюблених". Але ж в Україні "громадськість", і "медіа" теж заангажовані як не в один бік, так в інший, тому і "громадськість" і "медіа" ніякого великого ґвалту не чинили. Ну, прийняли і прийняли – "їм видніше", вони ж "стояли на Майдані".
Збільшення терміну перебування депутатів у ВР збільшило відірваність від виборців, а значить – пихатість, манію величі, корупціогеність депутатів тощо.
Нагадую, що одна з моїх "25 сходинок до суспільного щастя" звучить: "Збільшуй конкуренцію, а не монополію". У політиці надмірне перебування на посаді без ротації збільшує якраз цю кляту політичну "монополію". Саме тому я вже кілька років пропагую необхідність скорочення терміну перебуваня депутатів у ВР.
Вважаю, що на період радикальних політичних, соціальних і економічних змін ("період реформ") кілька каденцій цей термін мав би бути два роки. Тобто вибори депутатів – раз на два роки. Наприклад, протягом чотирьох-п'яти каденцій. Потім – у стабільний період – перейти до виборів раз на чотири роки.
Таким чином були б по роках розведені вибори президента і депутатів, до речі, що зменшило б залежність депутатів від президента. Що і замислювалося при написанні української Конституції.
От саме тому зменшення кількості депутатів ВР із 450 до 300 – це "фіктивна реформа". Тобто така, що може бути, а може не бути.
А от необхідна реформа – скорочення депутатського терміну. Тільки от жодної політичної сили, яка б сповідувала мої ідеї, нема. Люди в Україні здебільшого йдуть у політику не щоб збільшувати добробут нації, а щоб збільшувати власний добробут. Тому хочуть обіймати посади якщо не вічно, то максимально довго. Тому ідея скорочення депутатського терміну серед політиків не популярна.
Я ж маю щастя мати власну думку. Тому і ще раз наголошую: слід скоротити п'ятирічне перебування депутатів у своїх кріслах.
Ні – політичній монополії!
Джерело: Олександр Доній / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
