+1 Київ
Грузія – сумний досвід однієї війни, яка переростає в інший вимір – політичної окупації, повільного загарбання через м'яку силу влади спочатку приховано проросійськими силами, які згодом стали відверто антизахідними, маніпуляцій і відсутності в державі системи стримування олігарха-монополіста. Але найбільша загроза – від втрати відчуття безпеки й гідності. Грузини травмовані війною з Росією, бо вони не лише її не виграли, а й були в певний спосіб звинуваченими в її причинах як ворогами, так і партнерами. Вони програли наративи про війну 2008 року, а агресор не був навіть усно засудженим за злочин агресії. Саме це змушувало виборців боятися війни та вірити проросійським популістам, які ховалися за гаслами миру. До речі, і в нас проросійська риторика міксувалася з тезами про дружбу, співробітництво та пошук компромісів із росіянами.
Маятник історії складно передбачити. Але я сподіваюся, що вільні громадяни, користуючись своїм правом на мирний протест, не дадуть себе окупувати. Я щиро бажаю грузинам перемоги в боротьбі за проєвропейське майбутнє. Я щиро хочу, щоб українці теж вивчили цей урок і не повелися на голубів миру з подвійним дном на повоєнних виборах і після відновлення політичного процесу в Україні. Демократії не воюють між собою, але їм потрібно себе захищати. Травма війни – не лише ментальна, а й політична, і її попередження допоможе вистояти на наступному етапі нашого становлення.
Грузія повинна бути вільною.
Джерело: Aivazovska Olga / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
